Svls
Святе Вчення, ст. 61

Наприклад, «Євангелія» дає таке поучення християнам: «Хто віруватиме та охреститься, спасеться, а хто не віруватиме, буде осуджений», Марко, 16,16. Отже уживаються погрози: людину залякується осудженням. Зазіхається на її совість, на духовну волю її «Я». І це залякування втілилось і в ленінській релігії.

«Хто визнає совєтську власть і піде до колхозу, спасеться, а хто не визнає, буде осуджений». «Євангелія» пише: «Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий», апостол Павло, 1 до Коринтян, 16,22. «Коли хто не любить любимого Леніна, нехай буде покараний, як ворог народу». Бачимо вторгнення в душу людини — явне зазіхання на її ніжні почування, на любов. Люби, а ні — будеш проклятий.

У РУНВірі (в «Мага Вірі») навчаю: ніхто нікого не має права залякувати погрозами, прокляттями. Залякана людина (пеклом чи концтабором) утрачає здібність вільно мислити, правильно відчувати дійсність. Застрашена душа робиться замкнутою, пригнобленою. І часто стає лицемірною: інстинкт самопорятунку стає домінувати над гідністю.

«Євангелія» пише: «Хто не правдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христосом? Це антихрист, що відрікається від Отця і Сина», 1 Іоан, 2,22. У цих словах є напад на Жидів, які не визнавали рабіна Ісуса Помазаником Єгови (Саваота), тобто, Христом (Месією). «Хто є ворогом народу, відщепенцем, як не той, хто відкидає, що Ленін є вождем світового пролетаріату. Це антибольшевик, що відрікається від партії і Леніна».

І далі: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя, а хто не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на ньому перебуває», Іоан, 3,36. «...той життя не побачить»? «Хто визнає Леніна, той має щасливе совєтське життя, а хто Леніна не визнає — перебуватиме в ізоляторах Мордовії, Сибіру. І діти, і жена його не матимуть права з ним бачитися. І гнів партії Леніна на ньому перебуватиме».

«Коли хто приходить до вас, а не приносить науки цієї (Христової, Л. С), не приймайте до дому його і не вітайте його. Хто бо вітає його, той участь бере в злочинах його», 2 Іоан, 10,11. «Коли хто приходить до вас з антисовєтською літературою, не приймайте до дому його і не вітайте його. Хто вітає його, той бере участь в поширенні антисовєтської літератури». Я вважаю, що основи такої моралі і культури перестаріли.

У РУНВірі (в «Мага Вірі») визначена суть шляхетної Української моралі: вітай людину чужу і інакше віруючу чи інакше думаючу, толерантно стався до її переконань. Та маючи розвинену гідність, не потрапляй під її вплив. РУНВіра — Віра високої духовної культури. Вірний РУНВіри, не принижуючи інакше думаючих, звеличує гідність Української моралі і благородство Віри в Єдиносущого Господа Дажбога.

61