Svls
Святе Вчення, ст. 64

І київські монахи, наслідуючи Ісуса Христа, жили у темних печерах. Постили. Тіло (посудину гріхів) тримали в бруді. Не цікавилися красою Природи. І долею рідної Вітчизни і роду свого. Дбали про спасіння душі, їх манив рай на Небесі.

Іван Франко у "Данте Алігієрі" пише: "Світ і природа (...), що були джерелом усього живого, всієї краси, всієї радости, в очах християнина, се... чортяча мана, джерело зла, гріха та чортівської спокуси".

У "Мага Вірі" пишу, що Українці є християнами тільки по назві. По складу своєї психіки, Українці були і завжди будуть рідновірами (життєрадісними, розспіваними дітьми Матері-Природи). Українці залюблені в Природу, обожнюють її, і до її явищ ставляться, як до добродіїв.

Чарівна Ярославна була тільки по назві християнкою, а по вдачі, по духові вона дитина Дажбожа. У хвилини великого горя Ярославна не каже: "Небесний Єрусалиме, Ісусе Христе, богородице Маріє". Ні, вона, як світла доня України-Руси, натхненно молиться: "О, Дніпре-Славутичу, полюляй Господине, мого любого лада до мене!". "О, пресвітлеє Сонце, чом, Господине, простер свої гарячі проміння на воїв мого любого лада?". З живою рідною Природою чуємо задушевну розмову її дітей.

І в піснях наш Народ звертається до явищ Природи, як до живих сил добродійних. "Не світи ти, місяченько, не світи нікому", "Повій, вітре, в Україну", "Іди, іди дощику, зварю тобі борщику". "Дівчина-тополя", "юнак-дубок", "земля-мати", "Дніпро-дід дужий". Усе це стверджує, що в Українців ставлення до Природи не християнське.

І в тому багатство нашої психіки, мови, краса і велич душі України-Руси, її геніяльна Самобутність. Дехто, чуючи таке моє мислення, пише, що я "людина-феномен". Усміхнувшись, кажу: "Ні. У моєму "Я" втілене "Я" мого Народу, і це мене робить таким, яким я є".


74.

3апитання. У Вашому віровченні особлива увага приділяється культурі спілкування людини з людиною. Вважаєте, що ця ділянка в нас занедбана?

Відповідь. Коли в Народі немає чітких (усім відомих) правил спілкування людини з людиною, виникають свари, роздори, нервування, роз'єднання в родині, в громаді. У Сімох Законах Правильного Життя я визначив основи культури спілкування людини з людиною.

Ми усі повинні поводитись так, щоб один одному дарити добрий настрій. Не розслаблювати себе гнівом, журбою, адже з цього постають майже всі хвороби.

Я кажу: розмовляючи з другом чи недругом і, чуючи добрі чи злі слова, остерігайся грубим словом ранити душу його. Буря гніву, яку ти образливим словом викликав у співбесідника, повернеться в душу твою і пригнобить її.

Будь уважним, приємним слухачем — матимеш широке коло приятелів. Говори небагато, виразно, чітко, переконливо. Потрапив у клопіт, заспокійся. Знай: хто дуже розхвилювався, той ослабив працю мозку. Умій повернути спокій своєму "Я".

Коли ти Українець, твій Шлях Життя повинен бути українським. Дажбог — Святий Дух України-Руси, Дажбог — Правда, Любов, Воля, Милосердя, Дажбог — твій рідний

64