Svls
Святе Вчення, ст. 110

Ті, які живуть в Україні, і копають для неї могилу, руйнують її закони, її демократичний стиль життя, повинні вийти за межі України, і жити там, де їм мило. І так думають про Англію—Англійці, про Францію—Французи, знаючи: той Народ, який не має до себе пошани, хай не жде пошани від Народів.


127.

3апитання. Є думка, що Левом Силенком заснована конфесія РУНВіра, хоч і зареєстрована в США, Канаді, Австралії, і тепер зареєстрована в Києві Радою у Справах релігії при Кабінеті Міністрів України, не може в Україні бути релігією, бо в ній пошанований патріотизм, як справа священна, релігійна. Що на це скажете?

Відповідь. Українці про релігію мають скупі християнські поняття, їм треба відважніше ВІДЧИНИТИ двері у релігійний світ Людства, їм треба уважніше поставитися до "Євангелії", які осуджують почуття національної духовної незалежности.

Усі, хто визнає вчення Христове, належить до Христового стада, стає насінням Авраамовим, Павло до Галат, 3,28-29 і Павло до Колосян, 3,11. У стаді Христовім немає Грека, Жидовина, Скита, чужоземця, "а все й у всьому Христос".

Жиди, які писали "Євангелію", були асимільованими. Вони від юдаїзму відійшли, а до гелленізму не прийшли. Творили інтернаціональне стадо Христове. І римські раби, які вже не знали рідної мови, не мали зв'язків з рідним народом, шукали пристановища во Христі, і для них іншого виходу не було.

Біля рабинів гуртувалися патріоти, вірні сини Юдеї-Ізраеля. Вони вірили, що тільки національна віра (юдаїзм) їх урятує, не розчинить їх в інтернаціональному морі Римських рабів. Вони керувалися інстинктом самозбереження. І тому не визнавали вчення Христового. Справді так є: хто у стадо сповідників віри Христової впроваджує патріотизм (національні почування), той спотворює Віру Христову.

Знову повторюю: у всіх національних релігіях (в Індуїзмі, в Шінто, в Юдаїзмі) патріотизм чи гуманний націоналізм є святим релігійним почуттям. У синагозі, як я вже говорив, можна почути святу патріотичну молитву:

"Коли забуду Тебе, о, Єрусалиме, нехай праву руку мою відніме в мене! Нехай язик мій прилипне до гортані моєї, коли не згадаю Тебе, як не поставлю Єрусалима понад усі радощі мої"", "Біблія", Псальми, 137,5,6. Є це вияв патріотизму освяченого релігією. І це звеличує жидівську релігію. У ній Жид бачить спасіння свого національного "Я".

Ми кажемо "батьківщина", а Греки — "патріс". Отже, "патріот" можна перекласти, як "батьківщанин", "вітчизняний". Вітчизняний сприяє розвитку мілітарного, політичного, економічного і культурного життя Вітчизни. І він знає: священною любов'ю любить Вітчизну той, хто Вітчизну любить більше, ніж себе. Там, де немає самозречення, немає справжньої любови. Є тільки розмови про любов. Дійсна любов ознаменована самозреченням більшим чи меншим: залежить від сили і моралі любови. Хто чужу релігію (накинуту чи прийняту) ставить вище любови до Батьківщини, той чужою релігією поневолений. І його любов до Батьківщини поневолена.

Справжнім сповідником РУНВіри є той, хто любить Вітчизну святою любов'ю. Він живе для Вітчизни, і в цьому чує розкіш на душі, освітлення. Ошляхетнення свого

110