Svls
Святе Вчення, ст. 116
Людина, яка чинить злі дії, карає сама себе. Людина, яка чинить добрі дії, ощасливлює сама себе.

Людина, яка вірить в Господа Дажбога, нічого в нього не жебрає. Дажбог дав Людині, своїй улюбленій Дитині, все, що їй потрібно для життя. І Людина у молитвах висловлює благодарність за щирі Дажбожі дари. Славить Дажбога.

І щоб у Світі утверджувалися благодать, правда, милосердя, мир, ми, внуки (помічники) Дажбожі достойним життям помагаємо Дажбогові Милосердям перемагати Жорстокість, Любов'ю перемагати Ненависть, святою Вірою — забобони, Єдністю перемагати Роз'єднання. Ми — внуки Дажбожі! "Дажбожий внук — Народ Український", М. Грушевський. Слава Дажбогу!


131.

3апитання. Ви проповідуєте РУНВіру. А чи є у Вас бажання критикувати Христову Віру в Саваота? І друге запитання: Дмитро Донцов — найвищий авторитет українського націоналізму. Справжній націоналіст каже: "Україна понад Все". Вороги націоналізму кажуть: "Ватикан і Україна", тобто — "Бог і Україна", бо ж намісник Христа, як Бога, живе у Ватикані. Як Донцов, націоналіст, ставився до християнізму?

Відповідь. Я не хочу ні критикувати, ні зневажати Віри Христової чи Могаметової. О, люди добрі мої, усім інакшевіруючим кажу: я вірую в Дажбога, а ти віруєш у Саваота чи Аллаха. Твоя Віра — твоя, а моя Віра — моя. Ти поклоняєшся Саваотові, а я — Дажбогові.

Там, де культивується жорстоке ставлення до інакшевіруючого, є Віра жорстока. З жорстокого розуміння Віри постає міжконфесійна ворожнеча, розбрат в Народі, і тоді Віра перестає виконувати своє призначення, стає знаряддям гноблення душі. Якщо я висловлюю свої погляди на вчення Будди чи Христа, то хіба це критика, зневага?

На друге питання вам дає відповідь сам Дмитро Донцов. У книжці "Школа і Релігія" він пише: "Понура наука християнізму", стор. 8-ма, і "віддати моральне виховання дітей до рук тієї інституції (тобто, церкви християнської), яка зазначила свій кривавий похід в історії димом від стосів інквізиції, міг би хіба божевільний", стор. 22-га.

І далі Донцов дає поучення націоналістам, що християнська мораль (етика), це "етика покори, рабського терпіння, непротивлення насильству", стор. 22-га. Християнська мораль, у визначенні Донцова, "має спеціальною ціллю тримати на ланцюгу народні маси", стор. 27-ма.

Донцов доводить, що "Церква, як католицька так і православна, завжди була і є заклятим ворогом усякої свободи", стор. 28-ма, а на запитання "яка ж між ними різниця?", Донцов відповідає: "Під тим взглядом, якщо існує яка різниця між православною і католицькою церквою, то хіба така, як між чортом і дияволом", стор. 30-та.

Якщо ознайомитися з ідеологіями націоналізму, які є в Англії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Швеції, то Дмитро Донцов нічого нового не сказав. На основі писань "Євангелії" про одне стадо Христове без національних прикмет (Павло до Колосян, 3,11, Павло до Галат, 3,28,29), національна свідомість, націоналізм не можуть знайти пошани в християнізмі.

116