Svls
Святе Вчення, ст. 127
словами. А міг би збагатити національну гідність співвітчизників, пишучи свої твори на багатій мові свого Народу так, як це робили Ів. Котляревський, Тарас Шевченко.

"Сковорода майже 30-ть років мандрував, та Запорожську січ... обминав, чому?" — запитав мене вусатий запорожець, приятель Яворницького. Шевченко пише, що "навіть жінки з рогачами пішли в гайдамаки". Пішли, "сопрагаючи сродную собі частную должность з общею". Сковорода перелякано обминав те село, в якому стояли гайдамаки (народні лицарі — оборонці волі і чести).

"Світ мене ловив, але не спіймав". Любий Григоріє Савичу, який світ тебе ловив? Якщо ловить світ зла, не тікай. З світом зла треба боротися. Якщо ловить світ добра, не тікай. Добрим словом, доброю дією треба збагачувати силу добра.

Так, Сковорода критикував "Біблію", але дух "Біблії" (дух юдейо-християнізму) тримав у полоні його добру душу. Є такі, які вважають його егоц'ентриком: так чи ні, я бачу в ньому людину милосердну, співчутливу, талановиту. І щиро люблену людьми. Та у його ученні я нічого не знайшов такого, чого не було в пам'яті нашого мудрого Народу (нащадка Трипільців, які були творцями усних "Вед").

З кореня Трипільського походять великі Учителі Людства (скити (скифи) Спітама Заратустра, Гаутама Будда). У них було вчення про "пізнання "я" людського": Сократ, Платон, Аристотель були захоплені вченням скита Заратустри, і я про це детальніше пишу в "Мага Вірі".

Грецьке слово "мистікос" значить "таїна", "таємничість". Немає в світі такої Віри, в якій би була повністю відсутня містика. Є вона й у різних філософських течіях давніх і сучасних.

У юдейо-християнізмі є містика (таїна таїн): сам Бог Саваот, якого ніхто не бачив, своїми пальцями в Синайській пустині на скалі написав Заповіді. І в цю містику треба вірити — тільки вірити. Коли ти даси запитання: чи Саваот, крім гебрейської мови, знав ще іншу, будеш покараний.

У юдейо-християнізмі є містика, але вона для церкви трохи небезпечна. Коли людина може безпосередньо комунікуватися з Богом Христом, п'ючи його кров і ївши його тіло, то тоді архиєреїв не потрібно. Є ж бо трансубстанція (містичного єднання з Христом).

Є різні поняття містики. Є в "Мага Вірі" Дажбожа містика. Є в молитві, яку говорить вірний РУНВіри. "Дажбог — Світло, я в Світлі і Світло в мені, немає Віри вищої за Світло". У цю містику хочеться вірити: бо Людина народжена Світлом, і тому вона любить Світло. І, померши, відходить у Світло — містика єднання з Дажбогом.

І об'явлення РУНВіри, нового розуміння Дажбога є святою містикою — таїною Милосердного і Єдиносущого Господа України-Руси. І здійснюючи обряд поховання, ми кажемо, що смерти немає. Спочилий відходить у Царство Духа Предків Рідних, яке затаєне у єстві Народу. Так, як є різні розуміння Бога, моралі, культури, є різні розуміння містики (у релігіях, у філософських концепціях).

127