Svls
Святе Вчення, ст. 139
наприклад: ми кажемо, що в нас є національна свідомість. І віримо: вона підлегла грецькій чи римській релігії. Коли так, ми люди рабської національної свідомости, моралі.

Ми добротою душі були багатші за тих, які нас хрестили. Наші богомольці терпеливо ставилися до інакше віруючих. І їх силою не навертали на Віру внуків Дажбожих. І за молитви грошей не брали. І нікого пеклом не лякали.

Ми любили Світ і все, що в Світі. Будучи людьми добрими, ми вірили, що й природа душу має. І скотина разом з людьми радіє Різдвом Світла Дажбожого, радіє Великоднем Світла Дажбожого.


159.

3апитання. Учителю, у нас поширені слова: коли людина робить лихо, їй кажуть: - "Будь людиною". Чи можете сказати, який зміст наші Предки вкладали у слово "людина"?

Відповідь. Запитання цікаве. У групі Індо-Європейських мов в основному є три слова, які значенням відповідають нашому — людина. Латини кажуть "гомо", і Французи, Іспанці, Румини, Італійці з "гомо" створили "гомме", "гомбре", "ом", "уомо".

Предки (Трипільці) казали "ман", "манас" у значенні "розум", "ман" (манити, звідси наше "гет ман" — ведучий, наступаючий розум). Скит Заратустра казав "манаг". І в санскриті слово "ману" означає "людина". У Німців — "менш", в Англійців — "мен". (Є в старо-німецькій мові слово "людан", але його значення— "рости").

У Слов'ян — "човек", "чловек", "человек". Тільки в Українців — "людина". Очевидно, "чловек", "чоловік" пов'язане з словом "чоло", чоловий. У санскриті слова "луд", "люд" пов'язані з "луп". З "луд" оформилося санскритське слово "лудаті", що значить "бути вірним", "лелійним", "милосердним", "прихильним", "прибічним", "бути тим, що дотримується принципів домовлености".

Кожний Рід вже в ранню епоху Трипілля мав свою територію. Коли бачив наближення групи інородців, хотілося знати: чи йдуть "лу даті" (згідливі, лелійні зайди)? І тоді вирішувати — почати мирне сусідське життя чи йти проти них війною.

(Сумеролог Самуел Н. Крамер у книзі "Історія Починається в Сумерії" виданій в США в 1959 році, на сторінках 54, 238 доводить, що в Сумеріян (Шумерів) слово "ЛЮ" означало "людина". Їхнє речення "ЛЮ — ЛЮ — РА" зазначене на клинописах, сумерологи переклали, як "ЛЮ-дина з ЛЮ-диною РА-зом").

Я вважаю, що слово "людина" трипільське, і воно було трипільським плем'ям (Сумерами) принесене в Месопотамію. Слово "лю" значить "леління", "милосердя", "доброта", "шляхетність". А "дина" чи "дана" рівнозначне нашому— "дана". Отже, істота "добротою", "лелінням" дана, людина. Істота, яка милосердям відрізняється від звіриного світу. Людина — дитина Дажбожа, в ній закодована сила Неба і Землі, у ній Світло, Розум, Душа, Любов.

139