Svls
Святе Вчення, ст. 140

СУТЬ СІМНАДЦЯТА


Дажбоже, Єдиносупщй Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.


160.

3апитання. Я хочу любити Україну по-християнському, і їй служити по-християнському, і мати християнську мораль і культуру. Я за християнську Україну!

Відповідь. Плакала Мати Україна, що її сини любили її радянською любов'ю, в Народі утверджували радянську культуру і мораль. І казали: за радянську Україну! "Українцем можеш і не бути, головне — будь большевиком"? Плакала Мати Україна, що її сини довгі віки любили її християнською любов'ю. У церквах стояли на колінах — молилися за здоров'я ханів, польських королів, москвинських монархів. "Українцем можеш і не бути, головне — будь християнином".

Служити Україні по-християнському значить ставити її на місце другорядне, а Юдею, як святу землю, її сина Ісуса і його родину, і його Віру, ставити на перше місце. Бо християнин, який національні святощі ставить на перше місце, а християнські — на друге, єретик.

Україна варта того, щоб її сини і дочки любили її українською любов'ю, і служили їй по-українському, і мали українську культуру і мораль, тобто — з святою вірою в Дажбога, любили Матір Україну понад все.


161.

3апитання. Хочеться вірити, що всі люди рівні, однакові — але так не є. Два брати Тарас і Микита — але які вони не однакові. Один — духовний аристократ, а другий — раб, холоп. Яка сила ошляхетнює людину? І помітив я: чим більш шляхетна людина (освічена вона чи ні), тим більш захоплюється РУНВірою.

Відповідь. Коли я був у Гватемалі (Центральна Америка), звернув увагу, що на грошах намальований птах, зветься він Кветцал. Кветцал красивий, гарно співає, живе в джунглях. І гватемальці хотіли його присвоїти, щоб він жив у клітці і співав.

Та Кветцал у клітці відмовився співати. І їжа така сама, як у джунглях, була йому не мила. Він понад все любив волю. Неволя ображала його вдачу. Він у клітці помер... І таке є й між людьми.

Кращий син (назвемо його шляхетним), бачачи, що Вітчизна в неволі, перестає веселитися. Ні розкоші, ні родинне щастя йому не милі. І він з такими, як сам, бере зброю і йде визволяти Вітчизну. Гірший син (назвемо його холопом-рабом) каже: а мені аби хліб, сало, горілка, а про Віру я не дбаю (Чужа вона чи Рідна), і до долі Вітчизни ставлюся байдуже.

Дві людини — два неоднакові світи, а вони ж сини однієї матері. Ті, які хочуть знайти відповідь, чому так є, вважають, що в генах кращого сина обізвалася шляхетна вдача Предка великого. Усі люди повинні бути рівними перед законами Держави. Та людей однакових немає.

140