Svls
Святе Вчення, ст. 144

Відповідь. Греки намалювали Христа в одежі грецького принца, отже огречити Ісуса — сина з роду юдейського царя Давида. Я вірю, що Ісус шанував юдейський шлях життя. Він одягався так, як його земляки. Ми не знаємо чи був би він задоволений, побачивши себе в іноземному одязі.

Чи хотів би Тарас Шевченко ходити в одязі арабського шейха чи китайського мандарина? Ми гордимося нашим барвистим національним одягом. Але це не означає, що він всім чужинцям подобається, і вони б хотіли ходити у вишитій сорочці. Одяг не є тільки одягом. У ньому є втілені національні прикмети, винахідливість, замилування до краси і зручности.

Очевидно, дехто вважає, що одягання чужинця, який є Богом, в українську національну одежу, є виявом доброти. Та може бути й інша думка: а чи цим ви не порушуєте ідентичність Юдейця, його національну звичаєвість і обрядність, одягаючи його в чуже пір'я.


169.

3апитання. Кажуть, що Ви любите тільки Рідних діячів, а до Чужих пошани не масте?

Відповідь. Джордано Бруно був католицьким священиком. Виховувався у монастирях. Переставши бути монахом, написав в Англії дві книжки: "Про Причину, Початок і Єдине", "Про Нескінченність. Всесвіт і Світи". Він поділяв думки Коперника.

Він був запрошений учителювати у Венецію до патриція Моченіго, який його підступно видав в обійми сатани (святої інквізиції). Сім років інквізитори знущалися над ним. Вимагали, щоб він відмовився від свого вчення. Та Бруно залишився непохитним, і тому 17 лютого 1600 року був живцем спалений на площі Квітів у Римі.

Якби я відвідав Рим, пішов би на площу Квітів, і поклав би квітку моєї щирої пошани до великого Італійця. І подумав би: коли б мене інквізитори спіймали, лякали смертю і вимагали відречення від мого віровчення, я б сказав: "Скажіть, де будете спалювати, я принесу в'язанку дров. Смерть за святу Віру в Дажбога милосердного, праведного і єдиносущого, хай буде моєю останньою молитвою вірности своєму Богові і останнім виявом моєї синівської любови до Матері України".

144