Svls
Святе Вчення, ст. 156

186.

3апитання. Учителю Лев Силенко, ми студенти, у газетах, журналах читаємо про Вас, як засновника конфесії (РУНВіри). Та хочемо почути Ваші відповіді на запитання не релігійного характеру. У чергах, установах, між старшими людьми чуємо розмови: "Є державна Україна, а далі — що? Хліба нема, одягу нема. Кому така держава потрібна?". І ряд інших запитань посилаємо. Ждемо відповіді.

Відповідь. Державна Україна-Русь, яку ми втратили після вторгнення на наші землі Татаро-Монгольської орди, постала. І хоч ми за її відновлення довго боролися, застала нас духовно й ментально непідготовленими до державного життя. Боротися за право мати хату — це одне, а будувати її — друге. Ми рабське ярмо скинули, та не знаємо, як жити без ярма. Як себе організувати, самодисциплінувати.

25-ть років тому, працюючи над "Мага Вірою", я записав таку думку: коли ми матимемо державну Україну сьогодні, і почнем себе здеморалізовувати невірою в неї, ми її втратимо завтра. Ми родилися і виховувалися у тьмі безпросвітної неволі. У нас була відібрана віра в себе, в свої сили й спроможності.

Рабські звички, які формувалися впродовж століть, вкорінилися у стиль нашого мислення, у спосіб життя, ввійшли у сферу підсвідомих інстинктів. їх позбутися може друге покоління, яке народиться і виросте на волі.

Людина з рабськими навиками вірить, що й без держави можна мати добре життя, прислуговуючи тим чи іншим іноземним панам. І ось такий тип холопа-гнучкошиєнка (раба шлунку) й каже: "Нема хліба, ковбаси та чарки, то не треба нам такої державної України".

"Та Українська держава є, тільки ми ждемо, коли вона буде справжньою", пишуть мені.

Справжня державна Україна буде тоді, коли вона постане не на партійних зборах, не в парляменті, не на міжнародних політичних ярмарках, а в свідомості — в душі всіх Українців, як природня життєва необхідність. І буде вона в душі Народу такою чіткою і рідною, як образ рідної матері, і такою потрібною, як хліб щоденний, вода, повітря.

Державна Україна — це ж наша рідна хата. У ній ми живемо, любимося, родимо дітей. Працюємо. У її історії коріння наше, суть нашого єства. І в ній майбутнє наших дітей.


187.

3апитання. Усі кажуть: в державній Україні немає порядку. Діють дві сили: руйнівна і будуюча. Треба ждати: чия візьме. Головне, щоб був порядок.

Відповідь. Є порядок свій, а є — іноземний. Ви хочете, щоб вторгнулися китайці, іранці, москвини чи німці, і в нашій хаті зробили для нас порядок? І нагодували нас пашим хлібом? О, хто дасть нам шматок нашого хліба, той закладе на нашу шию ярмо нового рабства.

Державна Україна — це ми, українці. Які ми, така в нас і держава. У державі творчість нашого єства. У ній наша вдача, наш талант, наш розум, наші віра, совість, сила, честь. І наша велика любов. Без неї ми не можемо бути ми. Без неї ми не можемо мати ім'я

156