Svls
Святе Вчення, ст. 160

191.

3апитання. Я студент. Старі поморщені люди, хоровиті не цікавлять мене. Стараюся обминати. Майбутнє належить молодим. Хіба можна з цим не погодитися?

Відповідь. Юначе, молоде лице, блискучі очі, молодечий сміх, красива постава, бадьорість для всіх приємні. Старі люди, бачачи красиву молодь, радіють. У внуках бачать продовження життя Роду свого. Не думай, що ти кращий тому, що молодий. Молодість подібна на сад. Дерева швидко покриваються чарівним квітом і швидко пелюстки опадають. Будучи молодим, умій тішитися і гордитися не молодістю, а успішним навчанням, самодисципліною, працею на славу Вітчизни. І молодій так, щоб поморщена хоровита старість твоя мала в душі багато сонця.

Стара людина часто забуває, що вчора їла, але з яскравістю пам'ятає свої молоді літа, ніби вони були вчора. Якщо молоді літа були багаті доблестю, світлими ділами, успіхами, вони світлом опромінюють душу старої людини, і ніби оздоровлюють її.

Є старі поморщені люди добрі. Умій їх привітати, і проявити до них милосердя. І це буде явою твого благородного ума, правильних знань життєвої мудрости. Не забувай: тільки ті молоді люди обминули старість, які померли молодими. Старість — осінь життя. У весняні роки життя учися, працюй, довершуй славні діла, щоб мати багату осінь, золоту осінь.

У мої дитячі роки моїм другом і учителем був мій рідний сивий дід Трохим. У "Мага Вірі" про нього згадую. Я був дитиною, яка всіх турбувала запитаннями, і дідові відповіді мене найкраще задовольняли. Юначе, бійся пустоцвітної молодости, май світлу Мету і прямуй до неї, втілюючи в щодення Сім Законів Правильного Життя. Живи з Вірою в Дажбога.


192.

3апитання. Пане Силенко, Ви нагадуєте воїна, який самітній стоїть в степу і готовий до бою з військом. Вами заснована РУНВіра — справа дуже тяжка. Українці належать до різних іноземних релігій, сект. Іноземному поклоняються, а рідне зневажають.

Відповідь. Я мій Народ рідний люблю і ненавиджу: люблю, бо він мій, моя душа, моя кров і ненавиджу, що він звикнув бути рабом (орієнтується на іноземні релігійні поняття, авторитети, підпорядковується чужим політикам, воєначальникам) .

Іти по протоптаній дорозі рабства легше. На ній все знайоме (і статки, і недостатки, і веселощі, і смутки рабської долі). І Віра, що все від Бога, ніби облегшує, освячує рабство, бо ж.., все від Бога.

Хочу землякам — християнам, згадати земляків Ісуса Христа. Жиди, яких вів Мойсей з Єгипетської неволі, бунтувалися. Мовляв, хочемо вертатися до Єгипту. Там, хоч і свистіли батоги по наших рабських спинах, та все ж ми мали воду, хліб, часник, дах над головою. А тепер блукаємо по спекотній пустині без води і хліба. Кому така воля потрібна? ...Та роки йшли, раби у пустині померли. їхні внуки народжені на волі, почали будувати вільне життя (формувався новий тип Гебрея).

160