Svls
Святе Вчення, ст. 172

Слово "брехня" образливе. Трипільці казали "а-сатя", що означало "не суттєве". Грицько Сковорода нічого нового не сказав, повторивши давнє народне прислів'я: "кожному городу нрав і права". З Сходу і Заходу, з Півночі і Півдня на багаті землі України-Руси, в наші чепурні мирні хати постійно вторгалися орди і казали, що несуть нам визволення, спасіння, правду. І в цей же час грабували наші землі, знущалися над дітьми України-Руси. Вони хотіли своїми правдами, нравами, правами поневолити нашу правду, наші нрави і права.

Юний пане-брате, не треба йти на чужі землі, щоб "їхні Народи зробити учнями Українця. Кожний Народ — це учитель, а не учень. Кожний Народ впродовж віків сам себе збагатив знаннями, життєвими досвідами. Він по-своєму геніяльний. Він сам себе учить, сам творить свої розуміння Правди, Віри, Бога.

Чи Юдеї погодилися б, щоб Гаутама Будда їх зробив за учнів своїх, кажучи їм, що спасіння для Юдеїв походить від Індусів? Юдеї образилися б, чуючи такі Буддині слова. Вони вірять, що Юдеїв може спасти тільки посланик Єгови (Месія) народжений юдейською жінкою. З історії знаємо: той полководець чи релігійний лідер, який вторгається на чужу землю, щоб спасати її Народ, стає автократом, а ті, яких він спасав, його рабами.

Ми Українці (Роси-Русини-Русичі) десять століть тому також не були ангелами: війська наших Київських князів вторгалися в Чужі землі і їх поневолювали. На землях поневолених племен Фінів, Мордвинів, Чувашів та інших ставили міста Суздаль, Москва, Володимир, Ярослав. І поневолені примушені були зваги себе Руськімі у значенні тими людьми, які дають данину Русі, підлеглі законам Русів (Русичів). Слова "Русин, Русич, русинський" і слово "рускій" в епоху колонізації Україною (Руссю) північних земель мали не однакові значення.

Та ми, Українці (Русини-Русичі) сьогодні не гордимося завойовницькими походами наших Київських князів. Ми не прагнемо наші колонії північні приєднувати до Києва, відроджуючи велику імперію Русь (Скитію-Україну). Юний пане-брате, найсвятіша правда там, де кожний Народ має свої порядки, закони, і нікому не дозволяє їх зневажити.


204.

3апитання. Учителю, мої дід і баба мирно прожили разом 55 років, мали синів, дочок. Тішилися десятьма внуками. Я з дружиною розійшовся, двоє дітей живуть то в неї, то в мене. Вона п'є, палить, має три хвороби, і такі слова вживає, що вуха в'януть. Моя мати каже: привіз з чужини, ми ж не знаємо, з якого вона роду? Дивно! Чи ж мас значення— хто якого роду, чи якої раси?

Відповідь. Коли я мав сім років, мені мама казала: "Сину, ти з тією дівчинкою, з тим хлопчиком приятелюй. Вони з доброго роду, у хаті не чути сварні, бійки, поганих слів. Добрі вони люди. А з тим хлопчиком не приятелюй, батько в нього б'ється з людьми, на вулиці лежить п'яний, не добрі слова говорить. І весь рід у них такий.".

Сотнями літ жили родини в одному селі. І знали: та родина має сердешні хвороби, а та — шлункові, а он та має синів, які людей обкрадають. Молоді люди паруючись, переважно слухали тата, маму, які казали: "Бери сину, та дівчина з доброго роду,

172