Svls
Святе Вчення, ст. 183
Хороброго брав участь у їхніх боях. І так був їх долею перейнятий, що радів і страждав разом з ними.

Я обожнюю Святослава Хороброго. Він святий. Кров'ю своєю в нерівному бою освятив рідну Землю і всіх нас, потомків. І я вірю: його кров тече в моїх жилах, тепло його серця є в теплі і мого серця. І прикро, що під час його останнього бою, не був біля нього і не оборонив життя своїм життям.


213.

3апитання. Я мати двох доньок, скоро будуть одружуватися. І тому зрозумієте моє запитання. У Трипільських селищах над Дніпром шість тисяч літ тому молодь колядувала, щедрувала, виводила веснянки, обмінювалася писанками. Чи є можливість щось знати про обряд весілля трипільського?

Відповідь. Не тільки ми, Українці, а й Англійці, Німці, Шведи, Поляки, Чехи та інші мають право звати Трипільців своїми Предками — адже розселення людей Білої раси почалося з території України. І вони також мають право санскрит вважати своєю прамовою. Та я маю всі підстави ствердити, що Українська мова — найстарша дочка санскриту. Вона залишившись на землі Предків, зберегла найбільше санскритських слів. Мова "Слова про Ігорів похід" в основі староукраїнська, мова "Кобзаря" — новоукраїнська. Усні "Веди" мали мову людей Трипільської культури. Я вже згадував, що з слова "самскрут" постало - "санскрит". Санскритським алфавитом були записані "Веди". "Веди" - найстародавніші в Світі духовні книги. І в них поданий опис Трипільського весілля (ширше про це пишу в "Мага Вірі").

Перебуваючи в Індії, два рази приглядався до обряду весілля. Думав: коли б цей обряд продемонструвати в нашому селі, селяни б сказали: "Це ж наше". У "Ведах" молодий посилає сватів до родичів дівчини. Свати оповідають, що всюди бували, різні світи видали. Та стало їм відомо, що в цій хаті живе найкраща дівиця.

Свати питають чи дівчина хоче бути "нарою" (у санскриті "нара" значить "наречена"). Родичі від сватів приймають хліб, дари. Молодий і молода сідають біля родинного вогнища на підлозі, де в посудині наповненій смальцем, горить вогонь. Духовна особа сипле жменю пшениці: приносить жертву Первородителям. І рушничком з'єднує руки молодих. І їх три рази обводить навколо родинного вогнища.

Молодий говорить: "Ідімо, щоб одружитися, щоб дітей мати. Весело любімося і розуміймо один одного, і живімо сто осеней", "Веди". І молодий дає молодій невеличке (символічне) жорно. І каже: "Як камінь будьмо міцні в житті родинному", "Веди". Молода кидає жменьку зерна до родинного вогнища, і каже: "Багатій, Роде мій, пшеницею, усякою пашницею" .

Очевидно, весільні обряди в Україні багатші. Музика енергійніша, одяги більш колоритні. Та не треба, щоб вони віддалялися від Трипільських обрядів. Японців зріднює й те, що вони сьогодні мають ті обряди весільні, які мали їхні Предки 1800 років тому. І форму одягу зберігають і звичаєвість. І все в ім'я священної традиції, яку вони покращують, не змінюючи змісту і форми.

183