Svls
Святе Вчення, ст. 184

У "Священній Книзі Обрядів" поданий обряд вінчання, і вірні РУНВіри його втілюють в життя, є в ньому мотиви Трипільського весілля.


214.

3апитання. З історії відомо: Українці не ставляться з пошаною до своїх провідників. Чи було в нас так завжди?

Відповідь. Кожне плем'я (кожний народ) шанує свого провідника тільки тоді, коли бачить, що він подібний на сонце: сонце жодним силам не підлегле. Воно — незалежний володар, і хід його ніким не обмежений.

І цар Святослав Хоробрий був сонцем України-Руси. І воїни його обожнювали. Князь Володимир довершив самоприниження (він у присутності рідного Народу став на коліна перед Чужинцем (чорноризним Греком). І від селища до селища покотився сум (Жля). Упав святий маєстат (авторитет Народу).

Хочу повторити раніше сказане: князь Із'яслав 2-ий (1146-1154) відважився видвинути на Київського митрополита монаха-русича Клима Смолятича. Він не хотів в Києві бачити Грека митрополитом. Візантія, яка володіла духовністю України-Руси, у Києві прокляла Із'яслава Другого — проголосила "анатему", "відіслала до Диявола". На Русі осудили Русь. Чи могли Кияни гордитися тими своїми володарями, які у своїй столиці були зневажені іноземними релігійними провідниками?


215.

3апитання. У "Літературній Україні" (27 травня, 1993 р.) ми, студенти, прочитали: "Нація без історичної нам'яти, з перерваною культурною традицією — не нація , а натовп". Інтелігенція натовпу визнає чужу релігійну духовність і каже: "Силенкова РУНВіра руйнує нашу християнську традицію".

Відповідь. Щоб перетворити добру націю (Народ чи плем'я) в натовп, треба в неї відібрати ті сили, які її роблять нацією. Треба в неї з корінням вирвати її рідну звичаєвість (мораль), її рідну обрядність (культуру), її рідні поняття Бога, Віри, її досвіди, їй передані Предками, її розуміння гідности, чеснотности. Нація перетворена в натовп, не знатиме хто вона, звідки вона. І, будучи окрадена, не знатиме, що окрадена. У неї її "Я" не її.

У Латинів слово "традитіо" означає "вручення", "передача". Передача рідних звичаїв, законів моралі, правил культури, поглядів на життя, розумінь Бога з покоління в покоління, зріднює, єднає, утверджує національну свідомість.

У джунглях живе плем'я. Щоб його життя було впорядковане, воно з покоління в покоління передає свої традиції, у яких втілена його вдача, кмітливість, таланти, рівень духовного розвитку. Плем'я під час військової сутички з ворожим плем'ям, відстоює не так свою територію, як скарби своєї духовности (свій спосіб життя, традицію, свою рідну Віру в Бога).

При іншій нагоді я вже говорив, що скитський принц Анакара (Анахарзис), перебуваючи у Греції, потрапив під вплив грецьких традицій. І коли він прибув до Скитїї, то рідний брат убив його за зраду рідних скитських традицій (тобто, за зраду скитської

184