Svls
Святе Вчення, ст. 29

СУТЬ ДРУГА


Дажбоже, Єдиносущий Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.


10.

3апитання. Як ставиться РУНВіра до інакше віруючих?

Відповідь. Кожна Віра, яка славить Бога і навчає людей любити людей, правдива. Хто каже, що тільки його віра правдива, спасенна і Богом об'явлена, жорстокий. Він в ім'я Бога принижує інші віри. І цим показує, що має віру з низькою духовною культурою.

Я вчу: чим благородніша віра, тим більш вона толерантна. Сповідники РУНВіри толерантно ставляться до інакше віруючих, і цим звеличують себе і віру в милосердного Господа Дажбога.


11.

Запитання. РУНВіра (конкретніше — ідея постання РУНВіри) — це творчий намір обдарованої людини, здатної повести за собою громаду, чи потреба часу?

Відповідь. Думаю, погодитеся: нові оригінальні думки інколи загощують до людини, як несподівані гості, як осіяння не залежно від потреб часу, обдарованості людини. Хочу згадати дещо з буднів мого дитинства.

Діти тепер мало спілкуються з своїми дідами, а я не міг дня прожити без діда Трохима (батько моєї матері). Він мав одяг білий з домашнього полотна. Був сивий, чепурний, красивий. У різних країнах побував. Умів чарівно грати на сопілці, та ще краще оповідати про давні історії. І про це я пишу і в «Мага Вірі».

«Діду, а в нас був свій Бог? Бо ви кажете, що всі ті боги, що в церкві, чужаки?». І дід відповідав: «Та був, був... Дажбогом звався. Але нетямущі проголосили рідного Бога небогом, били його патиками, і втопили в Дніпрі». «А Дажбогові боліло, діду?».

«Заспокійся, не хмурній. То було колись. Тепер наші люди поклоняються Саваотові. І піп їм каже, що Саваот, Господь юдейський. А я кажу: коли він юдейський, значить не наш. Але ти про це нікому не кажи, бо нетямущі битимуть». «За Дажбога битимуть?».

І ріс я «загіпнотизований містерією» дідових оповідань. Роки йшли. Мужнів. І в душі мужніло непереможне хотіння мати рідного Бога. Де він, де його шукати?

Ставши дорослим, я вирішив побачити світ, їздив, як бідний турист. Жив у Індії, Пакістані, Іраку, Ірані. Бував у Греції, Туреччині, Франції, Англії та інших країнах.

Бував у святинях індуїзму, буддизму, ісламу, юдаїзму, маю сотні фотографій з цих мандрів. Святині Заратустрової віри оглядав тільки зовні: заратустріяни чужих людей до святинь не пускають. Та крізь відхилені двері я бачив: у них на вівтарі завжди горить «вічний вогонь».

І мав я розмови з брагманами, рабінами, кванушами. Та чужі релігії, чужі розуміння Бога, чужі святині були для мене чужими. І я не можу зрозуміти: як міг князь Володимир полюбити чуже більше, ніж рідне? Чуже вивчаючи, я переконався, що Бога і віру в Бога треба шукати в своїй душі.

29