Svls
Святе Вчення, ст. 30

І зростало велике хотіння показати рідним людям рідну дорогу до Бога. І не боятись того, що рідні люди, поклоняючись чужому божеству, осудять мене. Релігійність часів середньовіччя не для всіх минула.

З цими почуттями я входив у глибокі роздуми. І короткий час переживав вагання: чи готовий я жити самітнім, в бідності — «без кола й двора»? Чи готовий витримати погрози, приниження, обмови? Чи готовий розділити останні години життя Спартака, Івана Гуса? «Так, готовий», відповідав я сам собі.

Наснаживши себе такою готовністю, я в душі відчував велику силу волі і перевагу над тими, які є рабами матеріяльних благ, страху, лінивства, чужопоклонства.

І продовжував заглиблюватися у світ «Вед», «Авест», «Біблії», «Корану», у світ історії людства, індуської філософії, до якої (така моя думка) не може дорівнятися філософія грецька.

Я хотів, пізнати світ, не щоб себе йому підпорядкувати, а щоб визначити своє місце в ньому. І все мною досліджене, передумане, перевірене, я описав у «Мага Вірі», об'явивши Віру в єдиного Господа Дажбога.


12.

3апитання. Саме поняття Рідна Українська Національна Віра видається дещо ускладненим, Рідна і національна — хіба не тавтологія?

Відповідь. Тавтологія, але тут вона потрібна. Улітку 1964 року я почав видавати журнал «Рідна Віра», знаючи, що такої назви в українців досі не було. І пішли перші числа у світ широкий. І були добрі відгуки. Один з читачів написав: «Прочитав і став рідновіром».

І назви «рідна віра», «рідновір» швидко ширилися в діяспорі. Та до мене прийшли вістки, що священики у церквах заговорили новою мовою: «Наша рідна віра греко-католицька», «наша греко-православна рідна віра».

І я сказав: якщо греко-католицька, то не рідна. Якщо грецька православна, то не рідна. На мої доводи священики не звертали уваги. І я проголосив — Рідна Українська Національна Віра.


13.

3апитання. Як зреагували газети в діяспорі, почувши'про РУНВіру?

Відповідь. Вони спочатку були дезинформовані і подавали хибні вістки, що «письменник Лев Силенко закликає українців поклонятися багатьом богам (Перунові, Дажбогові, Стрибогові, Хорсові, та іншим)», що «Лев Силенко — людина високообдарована, але своїм прагненням повертатися до віри в багатьох богів, змарновує своє життя і многобожжям принижує українців. У Європі немає такого феномена як Силенкова РУНВіра».

При допомозі вірних побратимів я почав видавати газету «Самобутня Україна». І в кожному числі доводити, що «сповідники РУНВіри не вертаються до многобожжя, а вірують в єдиного і всеправедного Господа, і хай святиться ім'я його Дажбог!».

30