Svls
Святе Вчення, ст. 45

СУТЬ П’ЯТА


Дажбоже, Єдиносущний Господи мій, Справедливість і Милосердя, натхненний Вірою в тебе, я прийшов до Людей моїх.


40.

3апитання. Козаки вмирали за православіє, за віру Христову. Де Ви чули, щоб козак був католиком-юніятом? Де чули, щоб козак вірив у Дажбога? Пане Силенко, ждемо відповіді.

Відповідь. Ми не сьогоднішні. Розгорнімо книгу давньої історії. Скит (дехто пише «скиф») Гаутама Будда, як твердять всі його біографи, мав на поголеній голові косу (чуб). Він був «косака».

Скитське плем'я 2500 років тому прибуло до Індії і на долинах (40 миль на південь від Гімалаїв), заснувало державу Сакія. Її царем був Судгодан (судженням даний) батько Будди. Усі провідні скити і їхні рідні попередники (гіттіти) мали косу на поголеній голові, були «косаками». Дані, підтверджені істориками, подаю в «Мага Вірі».

У Ірані (епохи царя Дарія) скитів звали саками. Чому? У них була зброя, яку вони називали «сакіра», і про це пише Геродот. Скити (саки) «сакірою» сікли ворогів (були січовиками).

Лицар-цар Святослав, як йому сповнилося 15 років, був у Києві на Хрещатій долині обрядово висвячений на косака (волхв йому поголив голову, залишивши ознаку шляхетності, косу (чуб). Обряд освячення на косака я описую в «Мага Вірі». Святослав вірив у Дажбога.

Монголи того воїна, який не виконував накази курултая і жив як бунтар, звали «ґазаґ». І часто озброєні «ґазаґи» жили ватагами, партизанили. Отже, монгольське слово «ґазаг» і санскритське «косак» не однозначні, хоч фонетично трохи подібні.

У «Мага Вірі» пишу, що перші загони київських косаків появились після 1245 року. Вільнодумні кияни не хотіли коритися наказам Орди, яка брала їх із сіл і гнала на рабські (ординські) роботи.

Було б величніше, коли б запорожські косаки (козаки) умирали не за православіє, а за утвердження своєї держави зі всіма її законами і порядками (кордонами, постійним військом і коронованим монархом (гетманом)). У часи Богдана Хмельницького в Європі республіканське правління державою ще не було визнане.

Нове косацтво в Україні-Русі стане лицарським тоді, коли буде натхненне національною свідомістю і величчю косака — царя Святослава Хороброго. А розсварені церковні справи (католицькі і православні) залишить церкві і їх не буде впроваджувати на Запоріжжі.

Щоб не повторилось те (не дай, Господи!), про що пише Тарас Шевченко: «Котилися і наші козачі дурні голови (...) за віру Христову». Косак-запорожець ставить справи Української держави понад Все. Для нього Мати-Україна і служіння їй так, як Англія для англійця, є його вірою і молитвою.

45