Svls
Святе Вчення, ст. 54

59.

3апитання. Учителю Силенко, моя професія — лікар. Працюю в лікарні. Належу до «Славутича». «Мага Віра» мені передана з Києва. Враження велике: у Ваших генах втілилася (шляхом інкарнації) духовна потужність народу. Хочу почути Вашу думку. Усі люди бувшої імперії чогось ждуть. Той — нової хунти, а той жде спасіння з Америки. Люди переконані, що уряд України повинен забезпечити народ життєвими потребами. Скажіть: якою завтра буде Україна?

Відповідь. З приємністю скажу: листи до мене приходять не тільки з міст України, а й з Мурманська, Норільська, Казахстану, Анадира, де оформлюються громади РУНВіри, з Камчатки та інших областей. На всіх просторах колишньої тюрьми народів живуть мої рідні люди!

О, люди мої! Многовікове рабство завдало шкоду суті «Я» вашого. Ослабило силу волі, віру в себе. Стримало прагнення мати послідовність, наполегливість у діях. Ослабило почуття зрідненості. Та сьогодні пролунав могутній дзвін волі.

Упали мури тюремні. І на руїнах імперії ми метушимося без кола і двора. Нагадуємо обездолених рабів вавілонських чи римських. З чого почати самопорятунок? З віри. Усі ми повинні беззастережно повірити, що Україна (наша рідна хата) буде такою, якою ми її зробимо.

Буде вона незалежна, як у нас буде незалежне мислення. Буде вона багата, квітуча. Розумна і натхненна. Її ріки, як у давні часи, тектимуть медом і молоком, бо така їхня природа, її степи пахнутимуть духмяним золотоколоссям.

Скільки колосків, стільки впродовж тисячоліть упало синів і доньок в ратних боях з наїзниками, щоб ми, їхні потомки, мали право бути власниками землі України-Руси.

Буде вона незалежна, її розум і талант вільно розвиватимуться собі на щастя і на славу людства. І блага вість про Україну державну лунатиме у світах, як про Господом люблену землю миру, краси і добра. І слова «громадянин України» на всіх мовах вимовлятимуться з пошаною.

Або — буде Україна рабська, підлегла тим чи тим мілітарним чи релігійним наїзникам, які лицемірно кидатимуть кличі «рівність», «спасіння», «братство», «спільна оборона», «взаємодопомога». Буде вона одурена (її синів нищитимуть або куплятимуть вороги). І буде вона обкрадена: скарбами її землі і трудом її рук розпоряджатимуться чужі люди.

Тіло і душа її миловидних дітей будуть знасилувані іноземними душоловами. Мала релігійна культура — страшне нещастя народу. Один віруючий прагнутиме, щоб ікони, до яких він б'є поклони, були у всіх хатах, канцеляріях, установах, а другий йому відповідатиме: «Моєю іконою є золотий герб України».

І такого обвинуватять в атеїзмі, поганстві. І буде гнів. І темні діятимуть за каноном середньовіччя: «Убити тіло грішника, щоб спасти його душу». І Україна в'янутиме, як дерево з перерізаним корінням. І слова «громадянин України» на чужих землях вимовлятимуться з глумливою усмішкою.

Упродовж віків ми були руїнниками. Ми руйнували ті імперські сили, які нас в нашій хаті гнобили і називали бидлом, використовували наших дітей, як дешеве м'ясо на

54