Svls
Святе Вчення, ст. 71

88.

3апитання. Ми студенти. Духовний Учителю, скажіть: що робити, щоб люди в державній Україні жили без турбот, тривог, клопотів. Щоб жили щасливо, без нарікань на тяжке життя?

Відповідь. Немає життя без турбот, тривог. Гляньте: птахи, риби, лісові звірі щодня клопочуться, де і як знайти їжу? І часто засинають голодні. Вони сторожкі, мають ворогів, охороняють гнізда й дітей.

Є на світі багато неоднакових визначень, що таке Щастя? Ті вірять, що Щастя (рай) на небі. А ті вірять, що на небі немає місця придатного для життя.

Фабрикант має три мільйони долярів, і чується нещасливим: клопоти, тривоги не дають йому вночі заснути. Жебрак весь день ходив голодний, вечером знайшов п'ять долярів. І так багато радости заіскрилося в його душі. Наше слово "щастя" оформилося з трипільського (санскритьського) слова "свастя" (освітлення, радість).

Мої твердження будуть незвичні, я кажу: щасливе життя там, де є клопоти, тривоги, перешкоди, турботи, і де є воля, здоров'я і хотіння їх перемагати. Людина народжена боротися за життя. Борючись з перешкодами та різними клопотами, вона себе покращує, зміцнює, пізнає. Розумово розвиває і ощасливлює. І в цій боротьбі наснажується вірою в себе. Стає архітектом духовних і матеріальних вартостей.

Мати природа щедра, але й вибаглива. Любить сильних, працьовитих, наполегливих, винахідливих, щоб кращали люди на планеті Земля. Збагачувалися інстинктами самозбереження. Ліниві, збайдужілі, недбайливі, боязливі, обтяжені лихими звичками не хочуть боротися з труднощами. Не хочуть покращувати шлях свого життя. Ждуть, що хтось звідкись їм принесе щастя. І слабнуть, і гинуть. Або — стають рабами сусіднього агресивного племени.

Ми довгі століття не мали права бути Ми. Жили "на нашій не своїй землі": були поневолені мілітарними і духовними вторжниками, і вільні сильні Народи на нас дивилися, як на людей другого сорту. Архиєреї грекоортодоксії дали нам їм вигідну назву — "православні малороси". І жили ми вір ячи, що ми "Ях ветові діти", яких сам Савао т покликав орати, сіяти і Хама і Сема годувати, як державних і духовних провідників. (Від "Сема" й походить назва "семіти").

Та сьогодні весь світ почув, що ми, Українці-Русичі, внуки Дажбожі, маємо свою Державу — нашу (свою) хату. Не нарікаймо, що в ній тяжко жити. Не знецінюймо самі себе сварнею, яка чужа віра краща, якому чужому релігійному авторитетові підкорятися, а якому — ні.

Нарікання — риса вдачі рабської, безпорадної, яка хоче, щоб зайшов чужинець і помирив збунтованих рабів і зробив порядок на їхньому подвір'ї.

Будьмо улюбленцями природи, достойними дітьми Дажбожими, дітьми Світла, Правди, Любови, Милосердя. Розвиваймо в собі винахідливість, наполегливість, діловитість. Наша рідна хата (Держава незалежна) виглядатиме зовні і внутрі так, як ми її обладнаємо. І по тому, які в Українській державі будуть порядки, закони і яке буде їхнє втілення в життя, Людство буде оцінювати нашу матір Україну і нашу національну здібність. Українське розуміння Бога, самобутність нашої національної моралі.

71