Svls
Святе Вчення, ст. 78

П'ять років точиться виснажлива боротьба між Константином і Максентієм. І сталася зрада в історії Риму досі небувала. Константин об'єднався з рабами-християнами (ворогами Риму). І 28 жовтня 312 року озброєні загони інтернаціональних рабів (християн) разом з військовою частиною Константина з засідок несподівано напали на "штаб-квартиру" Максентія, і він, тікаючи, потонув у хвилях Тибру.

У 313 році імператор Константин видав "Міланський едикт", де зазначалося, що християни мають ті права, що й громади інших релігій (єгипетської, сирійської, юдейської, грецької). Очевидно, національна Римська релігія залишалася релігією римської аристо- кратії, і її сповідували римські пагануси (тобто, селяни).

Константин, перемігши Максентія, відчув, що його трон хитається. Римська знать ненавидить імператора Константина-зрадника римської релігії (етики і культури). Та й між рабами-християнами у Римі почалися незадоволення: вони вірили, що, підтримавши Константина, будуть звільнені з рабства.

Лідери християнських громад проголосили, що християни тепер мають волю вірити в Христа, але, як були в рабстві, так і залишаються. Свята "Євангелія" навчає: "Раби, зі страхом коріться панам не тільки добрим і лагідним, а також підступним", Петро, 12,8. "Усяка душа властям висшим нехай кориться. Немає бо власти, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони наставлені", Павло до Римлян, 13,1.

Лідери християнських громад проголосили, що християни тепер мають волю вірити в Христа, але, як були в рабстві, так і залишаються. Свята "Євангелія" навчає: "Раби, зі страхом коріться панам не тільки добрим і лагідним, а також підступним", Петро, 12,8. "Усяка душа властям висшим нехай кориться. Немає бо власти, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони наставлені", Павло до Римлян, 13,1.

З різних провінцій імперії солдати гнали рабів будувати Новий Рим. І було пригнано сто тисяч німців (Германів). На сльозах і крові постало місто Константина (Константинополіс), де вже не Римляни, а Греки стали довіреними людьми імператора. Грецькі кравці за грецьким зразком пошили одіння імператорові і його родині. Рим (Італія) став провінцією...

Між християнами почали точитися жорстокі суперечки — хто ж такий Ісус Назареєць? "Коли Яшуя (Ісус) народжений дівчиною Марією, вихованою в сінагозі, то тоді він "демібог" (півбог)." (У грецькій національній релігії демібогом був кожний, в кого мати звичайна жінка, а батько Бог (Деонісій, Аполон, Зевс). Або — коли мати богиня Артеміда чи Атена, а батько звичайний Грек (чимсь прославлений).

11 травня 330 року архиєреї (тобто, старші жерці) Зевса, Юпітера і Ісуса спільно беруть участь в посвяченні полісу Константина (Константинополіса). У євангелістів Матея, Луки, Марка, Івана ніде не згадано про кадило, кропило й обряд освячення нової будівлі, і християни на цей ритуал дивляться, як на прояви греко-латинського диявольського паганізму. Та християни хочуть, щоб Константин їх "возлюбив", і вони на статуї Константина зробили напис: "Константин — філо Крістос (друг Христа)".

"Філо-Крістос" Константин був деспотом. Він свою жінку Фаусту живцем зварив у котлі (коли тіло відстало від кісток, наказав її поховати з великими почестями). В ім'я зміцнення імперії, на її територіях винищувалися національні (племенні) релігії, традиції, обряди.

78