Svls
Святе Вчення, ст. 83

Коли б я був воїном, і мені за військовий подвиг дали орден архангела Михаїла, я б відмовився прийняти. Бо цей орден символізує духовне рабство мого многостраждального Народу. Я не стрічав в державах Європи і Азії орденів, які звеличують постаті з юдейської "Біблії". І нам не треба стояти під чужими прапорами (духовними і мілітарними), не треба! В ім'я гідности ми повинні бути ми.

У Державі Українській утверджуватиметься нова вільна духовність. І воїни війська Українського матимуть на грудях нові ордени. Орден Дніпра, Орден Державного Достоїнства, Орден лицаря Святослава Хороброго, Орден Степового Лева, Орден Золотого Трисуття (тризуба).

Немає у світі такої країни, яка б не мала орденів. У людини є хотіння довершити подвиг. Подвижники у всіх Народів пошановані і славлені.


99.

3апитання. Думаю, що кожна релігія дає інакше пояснення про Життя і Смерть. Перші християни відважно йшли на муки. Охоче умирали, бо вірили, що померши за Христа, ідуть на небо, де є життя вічне, і немає хвороб, старіння. Скажіть Учителю, чи є Життя після Смерти?

Відповідь. Іншому добродієві на подібне запитання я вже дав відповідь. І Вам скажу теж саме. У катехизисі РУНВіри "Навчання" зазначено: вірний РУНВіри, померши відходить у Царство Духа Предків Рідних. Що це є: казка чи дійсність? Християнин, так, як і Жид, померши, відходить в Ізраель на лоно Авраама.

Я кажу: Смерти немає. Наші Родоначальники (Тато Орь і мама Лель), які жили 7 тисяч літ тому і їхні потомки (Кий, Святослав) і ми (їхнє сучасне) — одне многотисячолітнє Єство. Предки нам передали свою вроду, свою вдачу, свою мову і віру, і притаманність ген своїх.

У нашому Єстві живе Єство наших Предків, отже, вони не померли: вони живуть у суті нашої суті, і це я називаю Царством Духа Предків Рідних. Нас не було б без Предків і Предків не було б без нас. Царство Духа Предків Рідних є Дажбогом благословенна Духовно-Тілесна Самобутність Народу.

На Місяці немає ні Життя, ні Смерти. Значить: Життя там, де Смерть і Смерть там, де Життя. Ми живемо, щоб вмерти і вмираємо, щоб жити. У Людині щосекунди умирає десять мільйонів червонокрівців і щосекунди стільки ж родиться. Людина постійно сама себе оновлює. І так, і Народ постійно вмирає і постійно родиться.

Дивний світ Людини: розум їй каже, що є Смерть, тіло перетворюється в порох, а чуття їй каже: немає Смерти. Людина не хоче вірити у Смерть, її приваблює вічне Життя. І тому віруючий, і невіруючий, ідучи прощатися з дорогою спочилою людиною, хоче чути оповідь про вічне Життя.

Наші Предки близькі і далекі, проводжаючи в останню дорогу, давали спочилому хліб і вар, і це є в обряді РУНВіри сьогодні. Ми віримо, що Дажбог — Світло, без Світла немає Життя. Ми прийшли з Світла і відходимо у Світло. Дажбог — вічна незнищима Дія (Енергія) свідомого і несвідомого буття. Свідоме стає несвідомим, а несвідоме —

83