Svls
Святе Вчення, ст. 87
змонголізували. Між іншим, поет Державін пише: "Да нє забудєтся во мнє послєдній род Багріма", був знатний монгольський аристократ Багрі-мурза.

У Монголів (епохи хана Батия) були поняття: хто не вміє обманювати, той дурак. Вони вважали, що обман належить до великого мистецтва. Усякі обіцянки, договори для них були тільки знаряддям обману. Вірили: людина чесна — значить глупа. Читаючи життєпис Чингіс хана Темуджіна і царя Івана Грозного, я побачив: їхні характери дуже подібні.

У Заповіті Чингіс хана Темуджіна є й такі слова: "Щастя ваше — покорення непокірних. Примушуйте покорених, щоб вони самі себе вам на щастя тримали в покорі". Темуджін не вмів читати і писати, але тримав біля себе людей грамотних. Монголи були досвідченими практичними політиками, першорядними воїнами.

Е. Голубинський в "Історії Русской церкви" (т.1, п.1, Москва, 1904 рік) на стор. 882-ій пише, що Українці дуже відмінні від Москвинів, що вони "суттєво неоднакові між собою характером своїх духовних природ".


103.

Запитання. Учителю Лев Силенко, Вашою РУНВірою люди захоплені: кажуть, що це прийшов час мати свою Віру в душі своїй. Свою, а не позичену. Та мене непокоїть: чи Ваше вчення не зробить Українців самолюбами, які понад все ставлять справи національні?

Відповідь. У всіх національних релігіях (в індуїзмі, в юдаїзмі, в шінто (Японія)) понад все поставлені справи національні — у них релігійне і національне — це те саме. Самолюбство є різне— розумне і глупе, благородне і жорстоке. Я кажу: людина, яка сама себе не любить, нещасна. Як же вона може любити людей, коли в неї нема любови до себе?

Хто себе не любить, небезпечний. Чому людині хочеться бути чепурною, порядною, чесною? Тому, що вона любить сама себе — вона любить свою гідність, шанує свій престиж, честь свого Роду. Людина, яка любить себе, не схоче заплямитися недостойною поведінкою (крадіжкою, обмовами, неохайністю, пиятикою, зрадою приятеля).

Без добродійного самолюбства не було б у світі людського поступу. Благородне самолюбство людині потрібне. Воно збагачує її хотіння довершувати великі подвиги. Щоб здобути золоту медаль (принести честь собі і Народу своєму), спортсмен під час змагу не шкодує свого здоров'я, він біжить до мети. Він самолюб: хоче всіх (навіть рідного брата) залишити позаді, і прибути першим.

Убити в людях почуття самолюбства не можна: воно закодоване в генах людини, і оправдане матір'ю — природою, яка стоїть по стороні тих, які здібні перемагати перешкоди, труднощі, відстоюючи суть свого Єства. Особливо величне те самолюбство, яке добродійне, світле, розумне. Глупе самолюбство жорстоке, сліпе і небезпечне: у нього мета — аби мені добре, а всі інші хай собі, як знають "божеволіють, конають".

Глупе, жорстоке самолюбство робить людину нещасною, покинутою, забутою. Що ж є? Жорстокий самолюбець, роблячи інших нещасними, знещасливлює сам себе, бо опиняється між нещасними. Благородне самолюбство милосердне, добродійне і, роблячи ближчих щасливими, ощасливлює себе вірними приятелями.

87