Svls
Святе Вчення, ст. 95

І тут хочу сказати, що усьому Людству присуща пошана до людей відважних, працьовитих, послідовних, талановитих, милосердних, чепурних, точних. Отже, моральні основи закладені в генах Людства так, як і вияв любови до краси, подружньої вірности. Зрада приятеля, родини, Вітчизни в жодному народі не пошанована.


114.

3апитання. Є переконання: князь Володимир хотів добра для Русі, навертаючи киян на грецьке православіє.

Відповідь. Ніхто сам собі не ворог. Слово "грік-ортодокс" значить "грецька правдива віра". Архиєреї-Греки у Києві були вірними слугами візантійського патріярха, були єпископами (наглядачами). І вони для Киян усталили терміни "Царгород", "православіє". Київ перестав бути царгородом України-Руси. Бо глава (духовний батько Русі) — патріярх живе не в Києві, а в Константинополі, і він (патріярх) підлеглий імператорові Візантії.

Князь Володимир під час хрещення отримав від Греків грецьке ім'я Базиліус (Василь). І йому була вручена металева печатка, на якій зазначено, що він є архонт.

(У древніх Атенах влада належала дев'ятьом архонтам). І Володимир прибув до Києва в одязі грецького архонта. Кияни, побачивши князя Володимира в грецькій одежі, приголомшилися. "Чуже святе, гарне, розумне, а рідне гидке, глупе? Коли все нами створене глупе, то значить ми, кияни, глупі люди?" — з гіркотою в серці рекли старі поштиві Кияни.

Геродот у "Четвертій книзі" пише: "Скити до чужих звичаїв (тобто до чужої віри, моралі і культури, — прим, моя) мають велику відразу". У них свій Шляx Життя. У Атенах був скитський посол принц Анахарзис (правильна назва Анакара — Некараний, Благородний). Він, живучи в Атенах, прийняв грецьку релігію і її ритуали (полюбив п'яні гуляння на честь Деонісія). І, повернувшись до Скитії, почав здійснювати поклоніння чужим (грецьким) богам.

Цар Скитії Савлій, побачивши, що його рідний брат Анакара зрадив рідний шлях життя (рідну віру і її обряди), огречився у Греції, убив брата Анакару (Анахарзиса). Щоб між Скитами не ширилась деморалізація (зрада рідних ідеалів життя, утверджених впродовж віків).

Щоб Юдеї могли врятуватися, як окремішна національна сила, вони смертю карали тих Юдеїв, які зраджували Віру Юдейську. "Коли брат твій.., або син твій (...) буде підмовляти тебе тайком говорячи: "Нумо, будемо служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, богам народів, що навкруги нас (...)", то не приставай на волю його, і не змилосердься до нього. Рука твоя буде перва на страту його, а потім рука всього люду", 5- та книга Мойсея, 13,1-11.

"Біблія" пише: коли між вами, Юдеями, появиться Пророк, який закликатиме вас покинути юдейську Віру і прийняти чужу, тоді ви, (Юдеї), "мусите вбити сього Пророка",

95