Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 102

20. І один у полі воїн

Прибувши до Лос-Анжелеса, Лев Силенко у знайомого С. Арсієнка позичив триста п’ятдесят доларів, щоб могти повернутися до Канади. Через два місяці Він ці гроші повернув. Земляки казали: «А міг би й не повернути, поїхавши в іншу державу, і шукай вітра в полі». Святослав Арсієнко став відданим визнавцем Силенкової віри в Дажбога.

В середині 60-х років Лев Силенко робить, як кажуть, тріумфальну подорож по містах Канади і Америки з доповіддю на тему: «Нове про історію дохристиянської України (історія народження і розвитку самобутньої свідомости українських племен) ».

Є прислів’я: один у полі не воїн. Це поняття можна трактувати по-різному. Воїн завжди є воїном. І один у полі воїн... Силенко — один у полі воїн: від Атлантики до Пасифік (від Монреаля до Ванкувера) Він їде. У містах, де є українська спільнота, виголошує палкі промови, роблячи ніби підсумок трьохсотлітнього поневолення українського народу жорстокою московською імперією. Його подорожування не фінансує жодна українська організація, партія чи церква. Він самітній: один у полі воїн. У велелюдних залах виголошує промови, а потім висвітлює фільми, до яких сам написав сценарії, був їх продуцентом.

Силенко у зимові місяці старався перебувати у тепліших частинах Канади, а влітку — в північних. І вже була зима. Він вирішив з міста Тундер-Бей, яке розташоване на північному березі Супіріор озера, їхати до Судборі, а потім до Торонта. У ті часи ще не було дороги Тундер-Бей — Салт-Мері—Судборі. І Він вирішив їхати далекою північною дорогою, яка йде через містечка Ланглак — Гирст — Капустесінг. Ця дорога така довга, як територія України із сходу на захід. У дорозі Силенка застала ніч, температура була нижча, ніж 35 градусів морозу. Машин в дорозі не стрічалося. Десь раз на дві години минало велике вантажне авто. Силенко побачив, що в Його машині скоро не буде бензину. На дорогах немає повідомлень, як далеко до станції з пальним. Прочитавши на подорожньому показнику «Індіянська резерва», Він поїхав по вузькій дорозі лісом у напрямку резерви. З малих індіянських дерев’яних хатин вгору валував дим, лютував мороз. Силенко побачив біля придорожньої хатини двох індіянців і одну білу людину. Запитав у них, де можна набрати бензину. Біла людина відповіла: «Повертай авто і негайно тікай з резерви, поки живий».

Силенко в усіх таких обставинах поводився спокійно. Він виїхав з резерви, добрався до головної дороги. І тут ввімкнув червоні сигнали, запрошуючи допомогу. В авті вийшов бензин. Він би через кілька годин замерз навіки.

На щастя, їхав вантажний автомобіль, зупинився. Ззаду причепили ланцюгами Силенкове авто, і так Він доїхав до міста Капустесінг, де авто наповнили пальним і де Він зупинився на ніч.

Виникає запитання: яка сила Його спонукає постійно бути в дорозі? Його запрошували бути викладачем українознавства в Альбертському університеті. Але Він відмовився і порекомендував Яра Славутича, який в цей час перебував у Каліфорнії (Монтерей), де викладав українську мову (початковий курс) для військових.

Відомий професор Ярослав Рудницький, завідувач катедри славістики в

102