Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 103
Манітобському університеті, високо цінував талановитого Силенка, радив Йому зайнятися викладацькою працею в Манітобському університеті. Та Він також відмовився.

До речі, в часописі «Канадійський фармер» була надрукована стаття «Дещо про творчість Лева Силенка» (15 серпня 1970). В цій статті згадується, що проф. Я. Рудницький в «Канадійському фармері» ще в 1962 році писав: «Лев Силенко — вроджений поет із Божої ласки. В тематичному діапазоні ніщо не сходить із поля Його творчої великої уяви: немов на фільмовій стрічці пересуваються перед читачем образи-реакції тонкої поетової душі на нашу багатогранну дійсність.

Патріотична лірика Лева Т. Силенка переплітається із особистою, і це говорить про велику національну мораль поета. Його нові і свіжі думки схрещуються із оновленням (відродженням) старих українських істин, і все у витриманій (у народному стилі) поетичній формі.

Чиста гарна мова, сміливі звороти і порівняння — все це разом узяте ставить Силенка в передову лаву сучасних творців українського поетичного слова і запевняє Йому власне місце в історії української літератури». (На той час Силенко видав збірку віршів «Люблю», 1958 р., Канада, друкував свої поезії, публіцистичні і белетристичні твори впродовж багатьох років у «Свободі», «Новому шляху», «Гомоні України», «Українському слові» (Париж), «Канадійському фармері», «Народній Волі», «Визвольному шляху», «Українському житті», «Українських вістях» (Новий Ульм), «Києві» (Філадельфія), «Вільному слові», «Смолоскипі», «Авангарді» (Німеччина), «Українському селянинові» та інших).

Він, нікому нічого не кажучи, весь свій вільний час перебуває у бібліотеках. Виголошує доповіді, зустрічається із свідомішою частиною української інтелігенції. У Нього є мета: написати книгу «Велике Світло Волі», в ній показати історію розвитку українського єства, починаючи від часів Трипілля. Він повинен себе до цього всесторонньо підготувати і весь час і сили свої мобілізувати і спрямувати на досягнення великої мети.

Інтелігентні люди казали: феномен Силенка — дивовижна працьовитість, невичерпна енергія ума, цілеспрямованість і безпосередність. Де б Він не появився, люди звертають увагу на Нього, не знаючи, хто Він є. У розмові з людьми щось невидиме випромінюється з Його Єства. Він, може, сам не усвідомлює того, що Його слово переконливе, думка ясна, постава впевнена. Усміх на обличчі, вишукані жести, Його щире слово єднають біля Нього людей. Людям хочеться Його слухати і перебувати в Його оточенні. Він покликаний для великого святого подвигу.

У гурті людей стоїть бабуся, уважно слухає, на її спрацьованих руках видно мозолі. З хустини виглядає сиве волосся. Лев Силенко підходить до неї і каже: «Люба мати наша, у Ваших світлих очах є багато доброти, світлого милосердя. Мені приємно бачити Вас».

Неправильно зрозуміє життєпис Лева Силенка той, хто скаже: у цьому життєписі багато є похвального на Його адресу. На це є відповідь: Його велика духовна праця, відважна діяльність, незалежне мислення і розвинена інтуїція самі його хвалять, і Він не потребує похвали. Які б не були високі слова, сказані про Лева Силенка, вони будуть замалі. Не відобразять Його самобутньої духовної сили, Його талановитого ума. Він є таким, яким Він є.

103