Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 106

«Христос рабовласницьку державу благословляє. Коли мій народ перебуває в рабстві, він не зможе звільнитися з ярма, маючи рабську релігію. Для нього світлі ідеали волі повинні стати релігією. Я не дивлюся на релігію як на знаряддя залякування людей і тримання їх в покорі».

«Віра, яку я проповідую, не пригноблює людину і не залякує її. А дає їй душевну радість, навчає вільно вдосконалювати своє Єство. Ніхто не має права в ім’я віри в Бога залякувати людину. Усяке залякування є злочином».

«У вірі Христовій є відречення від земного життя, презирливе ставлення до краси людської і земних благ. Ісус був членом секти жебраків ессенів, які не купалися, проявляли нехіть до праці, звеличували жебрацтво, нехлюйство, думаючи про переселення до раю небесного, де є вічне життя».

«Я щиро люблю свій народ і не можу дивитись на нього як на рабське стадо Христове. Я покликаний нести йому Велике Світло Волі — Віру в Єдиносущого Господа України-Руси Дажбога, свого рідного Господа. Я не семіт, і семітська духовність не відповідає вдачі мого Єства. Я хочу бути чесним з собою, з моїм народом і моїми ворогами».

24 вересня 1967 року Лев Силенко виголошує Доповідь у Монреалі в залі Українського Національного Об’єднання. Катедра українознавства (відділ у Рочестері, Ню-Йорк) влаштовує 11 лютого 1968 року в Українському Домі в Рочестері Доповідь Силенка. Тема: «Нові епохальні відкриття з історії дохристиянської України-Руси». І такі Доповіді Силенко виголошує у Філадельфії (Літературно-Мистецький Клуб), у Ню-Йорку, Бріджпорті, Лос-Анжелесі, Чикаго, Міннеаполісі, Вінніпезі та в багатьох інших містах Канади і Америки. Його промова в основному продовжувалася більше двох годин. А потім майже дві години йшли відповіді на запитання.

На доповіді приходили учителі, письменники, місцева інтелігенція. Усі дивувалися енергією, феноменальною силою промовця. Він з пам’яті говорив дати, назви книг, цитати, подаючи навіть сторінки книг.

Були в українських газетах статті-враження про Його доповіді. У газеті «Вільний Світ» за 11 березня 68 року (Вінніпег) поміщена широка стаття про те, що «управа Фонду Катедри Українознавства в Рочестері закликала українське громадянство 11 лютого на промову Лева Силенка до Українського Народного Дому». У статті говориться про Силенка як про визначного знавця історії Стародавньої України, Близького і Середнього Сходу. Читаємо: «Незважаючи на те, що саме в цю неділю відбувалися в Рочестері інші імпрези, в залі Українського Дому було повно людей. Прийшли на доповідь кращі люди — професори місцевих університетів, учителі, лікарі, студенти. Лев Силенко говорив без перерви майже три години, з пам’яті цитуючи цитати, дати. Слухачі не були втомлені тому, що Він говорить образами, час від часу кидає вдалі вислови. У залі появляється сміх, пожвавлення, оплески і бажання слухати оригінального промовця».

«Але справа не в тому, — далі зазначує автор статті, — що Лев Силенко — блискучий промовець і талановитий письменник, а в тому, що Він своїм талантом збуджує в Українців почуття великої Національної Гідности, і люди після Його доповіді залишають залю з піднесеним настроєм. Д-р Марія Кознарська після доповіді заявила, що вона дає

106