Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 107
1000 доларів на Катедру Українознавства.

Лев Силенко нічого не фантазує, Він свої твердження скріплює твердженнями вчених, які нині є світилами історії й археології в Англії, Франції, Індії, Ізраелю, Італії» («Вільний Світ»).

Після доповіді Лева Силенка професор В. Губка закликав присутніх скласти пожертви на Фонд Катедри Українознавства в Гарварді, і присутні, захоплені доповіддю Силенка, склали 17 тисяч доларів. (В цьому дехто знаходить таїну Силенкового впливу на людей).

У статті «Кожному право голосу» («Канадійський фармер», 23 листопада 1968 р.) відзначено, що «доповідь Лева Силенка в Рочестері була спонсорована управою Фонду Катедри Українознавства. У залі на доповіді було повно людей, були професори місцевих університетів».

Доповідь Лева Силенка була високо оцінена всіма слухачами, було духовне піднесення. Доповідач нікого не скривдив, був толерантним до інакше думаючих. Але чомусь в Канаді і Америці існує думка неправдива і шкідлива, що погляди Силенка треба поборювати, бо Він проповідує Рідну Українську Національну Віру в Бога. Ми живемо у вільному світі. Свобода віри і слова в Америці охоронена американською Конституцією, і той, хто цю свободу поборює, зневажливо ставиться до американської Конституції» («Канадійський фармер»).

Але не всі редактори охоче такі статті поміщали. Чому? Шириться чутка, що Силенко починає проповідувати «якусь віру в Дажбога», і не належить Він ні до якої парафії і ні до якої партії. Хто готовий таку людину підтримувати?

Після доповідей до Силенка підходили люди, які були Ним захоплені, давали Йому свої адреси і казали: «Коли ваша доповідь вийде друком, пришліть».

У Силенка є переконання, що любов до Батьківщини і жертвена праця для неї властива шляхетній вдачі людини. Любити рідний народ різні авантюрники, зрадники, які обманюють рідних людей, егоцентрики, які ставлять своє маленьке «я» вище національних справ, не здібні. Благородне почування не має місця в збайдужілих темних душах.

Я люблю мій Народ, як дитину

Любить мати, що пестить і б’є.

За любов я страждаю і гину,

Люде мій, моє серце твоє!

(Лев Силенко, «Гість з Храму Предків» ).

«Моя любов до мого народу така велика і така свята, що її не переможе ні Мойсей, ні Ісус, ні Магомет, ні Маркс!» (Лев Силенко).

107