Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 108

21. Вихід часописів «Рідна Віра», «Самобутня Україна»

«Час прийшов, треба вирушати в далеку дорогу. Я самітній, ні дружини, ні дітей, ні хатини у мене немає. Є в мене тільки велике хотіння сказати рідним людям те, що з часів ранньої юности заполонює душу, розум. Я хочу відкрито йти, проповідуючи віру в Милосердного, Всюдисущого і Єдиносущого Господа Дажбога», — так говорив Лев Силенко у Вінніпезі й в Чикаго тим побратимам і посестрам, які першими визнали Його Науку.

Він має п’ятсот сімдесят адрес своїх прихильників, які цінують Його як надзвичайну людину. Ці люди зголошувалися самі під час Силенкових виступів з проханням надіслати їм друковані Його Доповіді.

У Вінніпезі влітку 1964 року Силенко позичив у бізнесмена Петра Стогуна ротатор і в маленькій кімнатці горішнього поверху (на Ластет Стріт) почав видавати часопис під назвою «Рідна Віра» тиражем 950 примірників. На обкладинці помістив емблему РУНВіри, яку сам намалював: Трисуття (Тризуб) в обрамленні сонячного проміння. (Була неймовірна спека, кімната нагрівалася так, що фарба в ротаторі ставала рідкою, і тяжко було друкувати).

Отримавши перше число «Рідної Віри», д-р Юліян Мовчан, д-р Софія Парфанович та ряд інших Силенкових прихильників не тільки прислали щирі побажання, а й пожертви на видання наступних чисел.

(Д-р Ю. Мовчан прислав чек, датований 23 травня 66 року, на суму $30, зазначивши: «Духовному Учителеві Леву Терентійовичу Силенку для потреб РУНВіри»).

Особливо теплим був лист від професора Міяківського (директора музейного архіву ВУАН, Ню-Йорк), який подякував Левові Силенкові за Його самобутнє і світле мислення в журналі « Рідна Віра».

Чимало відомих людей у листах просили не згадувати в часописі їхні імена. Усі-бо відчули, що Силенко не визнає біблійного богорозуміння, проповідує переоцінку духовних вартостей, нове розуміння Господа Бога з ім’ям Дажбог.

У Вінніпезі Силенко винайняв на головній пошті скриньку під номером 1174. Він відкрив у банку «Меужентайл бенк оф Канада» конто (рахунок) під назвою «Рідна Віра» (така ж назва журналу). Число банкового рахунку 281—760, на якому було 14 $.

Всечесні отці в церквах почали говорити, що в нас є «греко-православна рідна віра», «греко-католицька рідна віра». І визнавці РУНВіри сказали Силенкові: «Що ж нам робити?»

Силенко відповів: «Справді так є. У нас рідна школа, рідна хата, рідний край, рідна мова, а от рідної віри в українців немає. Є католицька, є греко-православна, але ці віри іноземного походження. Якщо панотці називають греко-православіє рідною вірою, значить у них рідного немає, і вони чуже звуть рідним, а це неморально. Це принижує гідність достойної людини. Тільки рідна мати рідна. А чужу матір скільки б Ви не називали рідною, рідною не буде».

Слова «рідна віра» швидко почали ширитися в Діаспорі. І так появилися терміни: рідновіри, рідновірство. Виявилося, що й любителі міфології сподобали досі між

108