Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 111
Український» (М. Грушевський).

В часописі, зокрема, читаємо, що «слово «українець» у світі має малу вартість, бо українець нині не коваль своєї долі, українець не пан свого життя і не володар своєї душі. Він живить свою душу чужими сумнівними правдами, чужими ритуалами і вірами — таке принижуюче життя породило в крові українця почуття меншовартости і оманливу радість щасливого раба.

Українські провідні інтелігенти, виховані Римом і Москвою, тримають (за чужими канонами) в духовній неволі і свій народ, потішаючи його чудами греко-римо-юдейських преподобників і теоріями московських майстрів комунізму.

Сьогодні Москва поневолює Україну руками антиукраїнських українців. Сьогодні Рим олатинізовує українську еміграцію руками українців, які закінчили римську науку в Римі, в «Українському» Інституті, що його за тяжко зароблені гроші утримують українці, фальшиво вірячи, цю цим визволяють Україну».

І далі: «Ми проповідуємо між українцями святу науку Рідної Української Національної Віри, яка збагачена духом рідного поняття Бога. Вперше за 1000 літ пробудився ум України-Руси, заговорила розкута державнотворча Українська Мисль. Віримо, Українці покинуть чужі вівтарі і кивоти Юдеї, Риму, Москви, Греції і стрінуть віками очікуваного гостя».

Друге число «Самобутньої України» (грудень, 1966) починається словами І. Франка: «У Біблії Бог виступає, як Бог самих тільки жидів. ...Жиємо в часах, в яких на наших очах довершується переоцінка старих вартостей». Через декілька років Силенко напише книжку, давши їй назву «Переоцінка Духовних Вартостей».

У числі 3 (січень, 1967 рік) «Самобутньої України» цитуються слова Івана Франка з «Сотворення світу»: «Мойсееві книги були написані не Мойсеєм, а жидівськими рабінами. Як же вірити в жидівські казки про боже об’явлення пророкові Мойсееві?» У цьому числі Силенко подає самобутні, нові тлумачення понять «Життя», «Смерть», «Бог», «Віра», «Свідомість», «Ненависть», «Рабство», «Любов». Часопис цей тисячами примірників шириться в Діаспорі.

У вересні 1967 року в одинадцятому числі газети «Самобутня Україна» поміщена на чотири сторінки стаття під назвою «Святиня». У ній Силенко пише, що українці мають право, дане їм Богом, бути українцями по народженню і по вірі. Зазначує: «Ніхто у світі не має права привласнювати Сонця. Всі віри, які проповідують любов людини до людини, правдиві, і моя віра в Єдиного Господа Дажбога правдива Віра. У ній є совість, розум і душа мого народу. У ній є Милосердя, Світло, святая Правда. Ніхто не повинен казати, що він має монополію на віру в Бога і що тільки його віра є правдива, а всі інші треба нищити методами священної інквізиції».

Силенко повідомив українську громадськість, що треба українцям мати Святиню Рідної Української Національної Віри, у якій утверджуватиметься Незалежність Української Духовности. Він у Чикаго оформив першу в світі Громаду вірних РУНВіри і 3 грудня 1966 року в Чикаго зареєстрував в Американському Уряді. І Громада вірних

111