Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 113

«Німці дали світові Лютера, Гегеля, Ніцше, Шрадера, французи — Вольтера, Руссо та інших. І взагалі в Європі існує багато творців релігійних реформ чи сект, релігійних філософів, оборонців та критиків християнства. А що ми, українці, дали в цій ділянці? У нас сама духовна убогість. У нас є філософи, які переказують біблійні легенди і перед своїм рідним народом ніби хвастають, які вони мудреці, філософи бродячі з «Біблією» в торбині».

«Відомо, що філософа Сократа звали геніальним баламутом. Він за своє баламутство був змушений випити смертельну отруту. З «Євангелій» знаємо, що фарисеї Ісуса Христа також називали баламутом та безбожником, бо він у суботу (під час шабаша) зціляв хворих.

Папа римський називав не тільки баламутами, а й страшними «злочинцями» Івана Гуса, Лютера, Кальвіна, Джордано Бруно та багатьох інших, хоч від того вони зовсім не перестали бути геніальними чехами, німцями, французами».

«Половецький забув, що в США, де він живе, існує повна толерантність релігійних віровизнань. І тому його обвинувачення, кинуте на адресу Силенка, виглядають провокативними. Ніхто не може заборонити Силенкові і тим, які визнають його вчення, вірити в те, в що вони хотять. І не тільки вірити, а й пропагувати Силенкове вчення серед інших», — такі міркування висловив д-р Ю. Мовчан.

У доповідях, які виголошує Силенко, є заклик боротися не за греко-православну, католицьку чи радянську Україну, а за українську Україну, в якій має бути утверджене і звеличене українське розуміння Єдиного Бога.

Під час Його промови в Чикаго з залу вигукнув обурений дяк Йосиф Маніяцький: «Силенко, коли Ви не стоїте на колінах перед пречистою Дівою Марією, то Ви ворог України, таких, як Ви, треба палити живцем». Навіть католики в залі були-обурені таким вироком. Силенко спокійно почав декламувати поета Юрія Федьковича:

Пречиста діво, радуйся, Маріє,

Бо я не можу. Вшак я маю душу,

І чути мушу, і дивити мушу,

Що тут на світі, ах тутки ся діє!


Да як до гробу зложуть моє тіло,

Де темно, тісно, студено, зотліло,

Де ніч не плаче, де усе німіє,

Пречиста діво, радуйся, Маріє.

До Лева Силенка підійшли Мирослав Марків (галичанин) і Мирослав Лисенко (наддніпрянець) та й інші силенкияни. Вони усім дали відчути, що готові оборонити Учителя.

Зал був наповнений в основному інтелігентними людьми, На Силенковому обличчі зосереджений спокій. Він каже: «Я люблю матір Україну понад все і не хочу, щоб над її душею панували святощі, привезені з Москви, Риму, Візантії. Це є моє «Вірую». Тільки та віра благородна і достойна, яка терпеливо ставиться до інакшевіруючих. У Америці є воля віровизнання. Нікому не дозволяється топтатися по американській Конституції». Ці Силенкові слова ніби роззброїли, ослабили тих, які показували свою ненависть,

113