Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 118
шукає себе там, де його немає.

Священик С. Кензірявий-Пастухов помістив у газеті «Наша Батьківщина» (ч. 176) відкритий лист, в якому осуджує Український Конгресовий Комітет Америки за те, що він спонсорує доповідь Лева Силенка.

Після доповіді в Бріджпорті біля Силенка згуртувалися визнавці Його науки. Професор А. Білецький купив у Нього примірники часопису «Рідна Віра». Сказав, що почне писати докторську дисертацію про давню історію Оріяни (України-Руси) і буде її захищати в Мюнхені в Українському Вільному Університеті. Написану дисертацію (її копію) він передав Силенкові. І пояснив, що багато Силенкових тверджень запозичив з журналу « Рідна Віра», а також з Силенкової книги «Праісторична Україна», уривки з якої друкувалися в «Канадійському фармері» впродовж чотирьох років. Та, подаючи в кінці дисертації джерела, Білецький прізвище «Силенко» не згадав. Чому?

Професор згаданого університету д-р В. Янів (ватіканський діяч) знає про Силенкову віру в Дажбога. І це б негативно вплинуло на успіх захисту дисертації.

А. Білецький попросив вибачення у Лева Силенка за те, що, користуючись в основному матеріалами Силенка, не згадав Його прізвища.

Силенко відповів: «Ви склали присягу в Нортгемптоні, що визнаєте РУНВіру. Головне те, що, маючи докторат, Ви тепер краще чутиметеся, як викладач університету, і успішно проповідуватимете РУНВіру».

У Бріджпорті живе Петро Коперник з дружиною Ніною і двома синами Володимиром і Миколою та малою донькою. Він з Силенком знайомий ще з Мюнхена і тепер запросив Його в гості. Дружина Ніна сказала, що захоплена Силенковою концепцією віри в Єдиного Дажбога. (Вона працює редактором і диктором в Ню-Йорку на радіостанції «Свобода»). І тут же з сумом пояснила, що має хворобу крові. Ніякі лікарі не можуть визначити діагнозу. Сказали, що з такою хворобою вона довго жити не може.

У присутності всієї родини, як заповіт свій, висловилася, що хоче бути похована за обрядом РУНВіри, не бажає, щоб піп її відправляв в Ізраїль на лоно Авраама і Сари. «Чужі вони люди, і я чужа для них», — казала Ніна. Не перемігши тяжкої хвороби, вона померла і 31 серпня 1971 року була похована за обрядом РУНВіри. Мала вона багато добрих приятелів і знайомих, які прийшли (близько 120 осіб) проводжати її в останню дорогу.

(Ніна Коперник і її достойний муж Києслав (Петро) тепер спочивають на Свяорпі (цвинтарі) на Оріяні біля Соборного Храму Святині Матері України).

118