Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 12
батьківськими почуваннями. Не має значення, хто та людина — освічена чи неписьменна, молода чи стара, бідна чи багата.

Глянувши на людину, Він може відчути, що її турбує, що її радує. І людина не на сповіді, а так, ніби на сповіді, розповідає Учителеві про таємниці своїх особистих клопотів, успіхів. Знає, що Учитель про це нікому не скаже. Учитель переймається горем кожної людини, хоче помогти порадами, старається добрим словом покращити їй настрій.

Він любить бути на самоті. Каже: там, де шум і крик, не народжуються високі мислі.

Юнаком опинившись на Чужині, Він довгі роки прожив далеко від Батьківщини. Та Чужина не змінила Його вдачі і не вплинула на формування Його поглядів на себе, на свій Народ, на Світ. Його серце не здібне залюбитися в чуже, забувши рідне. Він, мандруючи по багатьох країнах Світу, на народи і їхні землі дивився очима Українця. Він понад усе любить Україну. На чужинах журився, що не може вільно йти по селах і містах своєї Вітчизни.

У поемі «Гість з Храму Предків» Силенко пише:


«Хто я є? І які вчив науки?

— Люд питає. — Де правду черпав?»

Я учив сам себе. Сміх і муки

Українські душею пізнав.


Сонце, небо, прекрасна плянета,

Де Вітчизна моя — моя кров,

М’ні дарили натуру поета,

Для душі скарб нетлінний — любов.


Вчення хитрі, глибокі, як море,

Я роззброїв, натура така:

Хто злі страсті в собі переборе,

В того доля гірка — не гірка.


Хто я є? І які вчив науки?

Хто гострив мої мислі і де?

Я від вас рятував, вчені круки,

Ум і серце моє молоде.


Учитель згадує: «Коли я був молодим, мені нерідко снилось, що йду зеленою долиною, потім піднімаюся і лечу, як птах. І так легко лечу, без перешкод. Тоді до мене в гості приходила небесна легкість. Усе тіло і душу мою охоплювала божественна енергія, дивне натхнення. Я не знаходжу таких слів, щоб це світле почування передати. І це не тільки в сні. Бувало, йдучи, мені здавалося, що я не доторкаюся до землі: тіло моє таке легке, приємною наснагою осяяне.

Не часто до мене приходило таке почування, але воно завжди було моїм найкращим

12