Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 120
де діти, «Вісник», «Америка», «Укр. Православна Інформативна Служба» у Австралії повідомляє, що Лев Силенко має прихильників, які ширять його віру, звучи її — «Рідна Українська Національна Віра». Але ми живемо у Вільному Світі, де існує охоронена законом свобода віри».

«Силенко не є «лжепророк», а щирий і відданий українській справі українець.

«Силенко не є «лжепророк», а щирий і відданий українській справі українець.

Відомо, що в честь римських богів Юпітера і Марса названі планети, і християни з цими назвами погоджуються, не кажучи, що ці боги були «злими духами» Риму. Чому має бути Дажбог «злим духом»?! Відомо, що Іван Франко написав книгу «Захар Беркут», сказавши, що Захар Беркут був прихильником Дажбога, Ми всі знаємо, що ця книга Ів. Франка високопатріотична» («Батьківщина»).

«Канадійський фармер» (28 вересня 1968 р.) звинувачує редактора «Народної Волі» д-ра Матвія Стахіва, який на першій сторінці газети за 19 січня 1967 року інформує: «Учителем і творцем науки РУН Віри є Лев Силенко, який у журналі «Рідна Віра» і в часописі «Самобутня Україна» пише: «Тисячу літ тому чужа накинута релігія паралізувала духовність України-Руси і на цілі століття стримала духовний розвиток народу».

Ось таке «геніяльне баламутство» Лева Силенка припало до душі д-рові Стахову!» Далі в цій же газеті згадується й таке: «Люди, жадні сенсацій, говорять про Нього під парафіями, є такі, що кажуть, що то Бог послав Лева Силенка, щоб зробив порядок в нашому розсвареному релігійному житті».

У статті, поміщеній в двотижневику «Батьківщина» (ч. 9, 11 травня 1968 р.), зазначується, що «ні Силенко, ні Його визнавці не вірять, що світ був створений Богом, який проявлений у «Біблії».

Силенко у «Самобутній Україні» (червень, 1967) пише: «Світ не мав початку і ніколи не матиме кінця». До нечуваного досі в нашій історії доходить Лев Силенко, заявляючи так: «Ми заявляємо, що Україна-Русь освячена кров’ю її синів, і грецьке хрищення Русі ми оцінюємо як всенаціональне приниження. Ні грек, ні москвин, ні жодний інший чужинець не є достойним святити чи хрестити Русь-Україну. Україна-Русь сама по собі є святою матір’ю нашою, і чужі руки хитрі і заздрісні не сміють торкатися її душі, її благородного серця, її світлого ума і святої величі!» Отже, як бачимо, Лев Силенко змагає до того, щоб «відхристиянізувати» Україну і навернути її, як Він каже, до віри в Дажбога».

У статті «Чому на СКВУ були репрезентанти Силенкізму?» («Вільний Світ», 9 вересня 1968 року) автор М. Засадний обурюється, що на Світовому Конгресі Вільних Українців силенкияни мали своїх делегатів і що мандатна комісія СКВУ дала їм мандати, отже право голосу. «А коли так, то стає юридичним фактом, що провідники СКВУ цим легалізували РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру) і визнали її існування».

У часописі «Батьківщина» (11 травня 1968 р.) зазначується, що «невірно роблять ті журналісти, які пробують легковажно ставитися до діяльности Лева Силенка. Треба признати, що Лев Силенко — Це непересічна індивідуальність, має вміння переконувати людей, володіє пером і словом. Він зумів навколо себе згуртувати групу інтелігентів і

120