Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 121
звичайних людей, які Йому вірять. Помиляються ті люди, які навмисне недобачають руху силенкиянства».

У «Канадійському фармері» (23 листопада 1968 р.) в статті «Кожному право голосу» подається відповідь на статтю «Чому на СКВУ були репрезентанти Силенкізму? »: «Дивне питання: коли визнавці Рідної Віри заінкорпоровані (зареєстровані) в американському Уряді, коли вони вважають себе віруючими людьми, то якими б законами мав би провід СКВУ керуватися, скликаючи СКВУ, хто мав би право одній організації дозволяти брати участь на СКВУ, а другій забороняти. Мабуть, М. Засадний забув, цю ми живемо в Америці, а не за залізною заслоною».

У статті «Рідною мудрістю чи рабською ненавистю?» («Канадійський фармер», 19 жовтня 1968 р.) Б. Загірський, обстоюючи РУНВіру і її засновника Силенка, пише, «цю сучасна українська ментальність носить на собі печать ганебної психічної недуги, культу рабів. На жаль, замість героїчної духовности розвинулось в нас плебейство. Трагедія наша є власне в тому, що у нас є брак національної мудрости. Хотілось би порадити авторові статті (М. Засадному. — С. Л.), щоб не пожалів труду і часу, переглянув всі праісторичні джерела, доказані найбільшими світочами світової науки, які потверджують провіреними науковими дослідами і фактами далеку минувшину нашої сили, краси і мудрости. Напевно, тоді у автора не витворилась би така ненависть і злоба до рідного. Покорою і служінням раба волі не осягнемо!»

«Доводи історика Лева Силенка стимулюють світлу національну гордість, показують велич наших Предків, про яку досі не знав наш народ» («Ла палабра Укранія», 30 червня 1968 року, Буенос-Айрес, Аргентина).

«Доводи історика Лева Силенка стимулюють світлу національну гордість, показують велич наших Предків, про яку досі не знав наш народ» («Ла палабра Укранія», 30 червня 1968 року, Буенос-Айрес, Аргентина).

«Багато українців є знеохочені до римської (католицької) і до грецької (православної) віри і, шукаючи виходу, ідуть до Силенка, який проповідує віру в Дажбога» («Український євангельський шлях», ч. 1, 2, 3, 7, 8, Бритійська Колумбія, 1971).

«Визнавці РУНВіри відійшли від православія, заінкорпорувалися, що визнають Українську Національну Рідну Віру. І для них не святі євангелісти і не Син Божий Ісус Христос, а їхній Учитель Лев Силенко найавторитетніший, мудріший, святіший» («Вісник», орган української греко-православної митрополії у Канаді, 15 квітня 1971 р.).

«Є правда, що Лев Силенко — людина динамічна, інтелігентна і талановита, але власне в цьому й горе, бо Силенко відроджує нечестиве поганство» («Батьківщина», 20 січня 1968 р., Торонто).

«Є правда, що Лев Силенко — людина динамічна, інтелігентна і талановита, але власне в цьому й горе, бо Силенко відроджує нечестиве поганство» («Батьківщина», 20 січня 1968 р., Торонто).

В «Українському житті» за 4 грудня 1966 року відомий поет д-р Олесь Бабій зазначує: «Своїм фанатичним українським патріотизмом, знанням розвитку свідомости, розвитку самобутности нашого народу Лев Силенко полонив серця і душі численних

121