Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 128

Існує таїна космічного буття. Світлим виявом цієї таїни і є мислення нашого геніального земляка-наддніпрянця Лева Силенка.

Він не осуджує юдаїзму, юдейо-християнізму, мусульманізму та інших релігій. Він до них ставиться з шляхетною терпимістю, але зазначує, що українці мають право мати рідне розуміння Єдиносущого Господа. І ці думки Силенкові почали ширитися в середовищі української спільноти.

У газеті «Гомін України» (Торонто, Канада) за 24 травня 1969 року редактор В. Солонинка пише, ніби повторює Силенка, що «кожний народ має право обрати собі власного Бога згідно зі своїми власними переконаннями. І це слід проголосити як основу світового порядку, так, щоб кожне порушення його вважалося злочином проти світового порядку».

Лев Силенко таку ідею офіційно голосить, починаючи з літа 1964 року, а «Гомін України» її подав 24 травня 1969 року, зазначивши, що «мудрий жид» Мартін Бубер у книжці «Жид і його жидівство» щойно оголосив такі твердження як щось нове. І Солонинці це заімпонувало, а от ця сама ідея, висловлена декілька років тому перед Бубером Левом Силенком, проходить поза увагою Солонинки та інших.

Українець Силенко «найвірніше схопив основний зміст і тенденції глобального процесу наших днів». У Бубера є термін «кожний народ має право мати власного Бога». Силенко дає глибші поняття, кажучи: «Бог Один, але кожний народ має право мати власне розуміння Бога», а не «власного Бога».

Силенкове вчення шириться в Діаспорі, і постає неспокій у колі тих інтелігентів, які свій розум і душу підпорядковують догмам грецької ортодоксії чи римського католицизму.

Гетьманська газета «Батьківщина» (11 травня 1968 року, Торонто) пише, що «родоначальником силенкиянства є не хто інший, як наш земляк Лев Силенко, який зумів переконати групу наших інтелігентів, що прийшов час, щоб почати Україну «відхристиянізовувати і відкомунізовувати і самоутверджуватися в РУНВірі».

Дехто Лева Силенка переконував, що людям молитви не потрібні, бо, мовляв, вони ніякої користи не дають, і їх не чують ні Бог, ні святі. І на прохання, висловлені у молитвах, Бог не звертає уваги. Коли у 33-му році мільйони українців молилися, щоб Бог Саваот дав їм хліб насущний, Саваот не поміг.

Силенко відповів: «Наш Господь Дажбог дав нам усе, що є найкраще на світі. Най багатшу родючу Землю. І дав нам джерельні солодководі ріки, і лагідне підсоння — усе, що потрібно для достойного життя, дав для дітей (внуків своїх). І нам не треба в Дажбога просити хліба насущного.

Натхненно у Молитвах ми висловлюємо благодарність Дажбогові за все, що Він нам дав. За щирі Дажбожі дари славимо Дажбога.

Коли духовні і тілесні скарби, нам дані Дажбогом, ми зневажаємо, то цим ми самі себе караємо і зневажаємо Того, Хто нас щедротно обдарував.

Щоб у Світі утверджувалися благодать, правда, милосердя, мир, ми, внуки (помічники) Дажбожі, достойним життям помагаємо Дажбогові Милосердям перемагати Жорстокість, Любов’ю перемагати Ненависть, святою Вірою — забобони, Єдністю перемагати роз’єднання. Ми — внуки Дажбожі!

128