Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 132
видання склали Б. Свириденко, І. Лозовий, О. Перуняк та інші рідновіри). Вступне слово до книги написав Лев Силенко.

Громада РУНВіри в Чикаго запросила українців прийти на Доповідь Учителя Лева Силенка, яка відбулася в неділю 27 квітня 1969 року о 2-й годині дня в репрезентативному залі (Норт Вест Гал, 2401 — 9 Вест Норт Авеню). Засновник РУНВіри Силенко в промові сказав: «Бог, що в нашому розумінні є досконалістю (абсолютом), хоче, щоб діти Оріяни-України, які впродовж століть були найбільш приниженими і поневоленими, відновили свою Духовну Гідність. І тому посилає їм, як святий дар неба, Рідну Українську Національну Віру. Немає в Європі народу, який би удостоївся такої великої, такої святої божої ласки».

Доповідь Силенка зробила на всіх непроминальне враження, і відгукнулися навіть представники баптистської церкви. Вони почали замовляти примірники виданих Силенкових брошур, присилаючи за них оплату. Ярослав Билень від баптистської церкви прислав 6 доларів, у листі зазначуючи: «Вітаю Вас та бажаю Вам Господніх та рясних благословінь у Вашій праці». Відчутне тут толерантне ставлення до інакшевіруючих, і це звеличує баптистів.

Професор Артур Карл Папкорн (Конкордія Семінарія, лютеранський інститут в Сант-Люїс) прислав листа, писаного 24 липня 69 року, в якому повідомляє, що готується Енциклопедія «Релігійні Об’єднання Америки». І буде справедливо, коли в Енциклопедії будуть поміщені інформації про Силенкову Віру в Дажбога, Проф. Папкорн зазначує, що Силенкова релігійна концепція дуже цікава, оригінальна.

Подорожуючи від міста до міста у Канаді чи в США, де є більші чи менші поселення українців, Він не мав постійного мешкання. Щодня перебував на колесах. Інколи в авті й спав, вночі зупинившись десь на автостраді. В українських залах має доповіді і з тих людей, які проявляють прихильність, оформлює в тому чи іншому місті Громаду вірних РУНВіри. Часом Він знаходив можливість десь винайняти кімнату на два тижні чи на місяць і там упорядковувати нотатки, потрібні для «Мага Віри». Він мав велике авто, в якому було багато книжок, списаних зошитів, рукописів Його творів. У більших містах відвідував книгарні, купував потрібні книги. І використані книги дарував студентам, бо не мав можливости їх возити з собою. Інколи Він залишав в будинку якоїсь родини, де гостював, книги, свої речі. І були випадки, коли все це пропадало. Через шість місяців повернеться до будинку знайомих, а в ньому вже живуть інші, чужі люди. А ті, що жили тут раніше, будинок продали і виїхали в невідомому напрямку. З гіркотою в душі Він переживав такі хвилини і їхав далі.

Він працює над «Мага Вірою», готує «Порівняльний санскритсько-англійсько-український словник». Окремі фрагменти з цього словника, починаючи з серпня 1969 року, помішує на сторінках «Самобутньої України».

Хоч РУНВіра ще в стадії організаційного становлення, українці Діаспори починають вважати її третьою силою, і про це зазначено в газеті «Українське життя» (28 вересня 1969, Чикаго), в якій читаємо, що окрім греко-католицької церкви і греко-православної «твориться нова українська віра. Ніхто не може в Америці її заборонити, але треба, щоб у містах Силенкияни не обдурювали людей, кажучи, що віра в Дажбога рідна, а віра в

132