Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 14

Сказавши ці слова, Силенко йшов далі і побачив на лавці голубку (у Ню-Йорку багато у парках голубів). Він присів, дивиться на голубку, а голубка дивиться на Нього. Він каже: «Ти така гарна і мила, мені неприємно, що в цю хвилину я не можу дати тобі крихти хліба».

Є люди, які, йдучи вулицею, ні на кого і ні на що не звертають уваги. Учитель Силенко на людей, які течією проходять мимо Нього, дивиться, як на книгу, яку Він читає. На обличчях впізнає вдачі і настрої людські.

Є чимало у Ню-Иорку бездомних людей. В основному вони є тихими і добрими. Немає у них агресивних настроїв. Силенко звернув увагу: по вулиці йде сива середнього віку людина, зігнута, несе на плечах різні торбинки — всю свою життєву необхідність: одежину, посудину, одіяло та інші дрібниці. Видно, людина відмовилася від тієї допомоги, яку дає американський уряд бідним людям. Спить там, де його застане ніч.

Запитала: «Учителю, які у Вас постали роздуми, дивлячись на цю людину? » Він відповів, що ця людина поставила душевний спокій понад усе. А там, де спокій на душі, — блаженство. Сучасна цивілізація стомлює людей, виснажує душевну енергію, робить насильство над мислями, над незалежністю людського «Я». І людина чинить протест: байдужіє до всіх і до всього. Є якісь хиби у змісті сучасної цивілізації. Тому треба зробити переоцінку її вартостей.

***

Лев Силенко є Людиною всесторонньо обдарованою. Ще будучи школярем, Він любив малювати краєвиди. Учителі вірили, що з Нього виросте добрий художник. Він писав вірші, оповідання, п’єси. Був режисером шкільного драмгуртка, який сам організував, добрим декламатором.

Коли прибув до Канади, написав два кіносценарії і один з них продав кінопродюсерові Б. Солукові, а другий Б. Берестові в США.

Кінематографічна діяльність Силенка була недовготривалою. Він зняв фільми (16-ти міліметрові) чорно-білі і кольорові: «Годинник б’є 12», «Слідами українських піонерів», «Пісня Мазепи», «Тропічна кантата» (кінорепортаж з життя країн Центральної Америки), «Серце матері» («Дитина і дві матері»). Він написав сценарії до цих фільмів, був режисером-постановником, кінооператором, монтажистом і продюсером. Діяльність Силенка з ділянки кіномистецтва відзначена у книзі «Історія українського кіно», виданій в 1962 році Науковим Товариством ім. Т. Шевченка в Ню-Иорку. Автор книги Борис Берест, відомий в Діаспорі діяч в галузі кінематографії, пише: «Талановитий письменник і запальний публіцист, непересічний поет і плодовитий кіносценарист Лев Силенко (Орлигора) за короткий час на голову переріс як самого себе, так і своїх колег-фільмарів. Вже тепер можна констатувати факт, що Силенко виявився найплодовитішим постановником і режисером українського кіно поза межами Батьківщини. Він, продукуючи свої фільми, особисто очолював увесь технічний і мистецький процес. Силенка називають піонером Вільної Української Кінематографії в Канаді» (с. 190—192).

Маючи талант драматурга, режисера, Він створив величаві обряди РУНВіри, які подані в «Священній Книзі Обрядів».

Лев Силенко любить музику бадьору, енергійну, неохоче слухає пісні чи мелодії

14