Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 146
розкладу» («Філософія», Львів, 1995).

Очевидно, у свій час Сковорода був поступовим, проповідуючи духовність протестантизму, яка ширилася у країнах Європи. Дехто з дослідників бачить в Сковороді національного філософа, який наслідує і переспівує думки західних мислителів. І приписує йому те, чого в нього немає, те, у що він ніколи не вірив: проголошує його сповідником віри в Дажбога чи «лицарем священного героїзму, основаного на арійському світогляді». Сковороду треба бачити таким, який він є у своїх творах, в яких ніде не згадано про «арійську релігію», та й це суперечило б його поглядам.

Шевченко, як був хлопчиком, списував «Псалтир» і Сковороду, бо більше під руками нічого не мав. У «Кобзареві», згадуючи І. Котляревського, Марка Вовчка, Г. Квітку-Основ’яненка, М. Гоголя, Я. Кухаренка та інших відомих письменників і діячів, Шевченко нічого прихильного не сказав про Сковороду. Великий Шевченко Сковородині інтерпретації біблійних писань назвав «ідіотизмом», Сковороду «ідіотом», а його твори безтолковими. І про це читаємо у збірці творів Т. Шевченка в трьох томах (Київ, 1949, т. II, с.340).

Великий Тарас Шевченко, як бачимо, не був захоплений Сковородою. Не був захоплений Сковородою історик М. Грушевський. Не є захоплений і Лев Силенко, про що зазначує у «Святому Вченні».

У часи Григорія Сковороди, як відомо, були в Україні письменники, які писали вірші, оповідання народною мовою. Сковорода в основному писав суржиком, засмічуючи рідну мову словами грецькими, латинськими, польськими і так званими церковнослов’янськими. І цим ніби підкреслював свою грамотність перед «темними малоросами».

Маючи на увазі двотомне видання творів Григорія Сковороди (Київ, 1994), можна відчути благоговіння малороса перед великоросом, яке проявляє Сковорода.

В. Лєнін і його однопартійні більшовики після революції відчули опір клерикалів православної церкви. І тут був використаний Сковорода, якому «вождь пролєтаріата», як «слов’янському філософу-малоросу», дав наказ поставити пам’ятник — перший пам’ятник на території Московської імперії.

У Росії є християнська секта, відома під назвою «духобори» (вони зі злом борються при допомозі духа). І ця секта має свої громади в Канаді. У хатах духоборів є фотографії їхніх духовних Учителів: Льва Толстого, І. Верегіна і Григорія Сковороди, Л. Толстой, як і Г. Сковорода, виступав проти клерикалів і ними був осуджений.

Леся Українка писала: «Я не приймаю теорії Толстого і багатьох інших, ніби теперішнє християнство є аберацією, хоробою сеї релігії. Ні! В найдавніших пам’ятниках, в поділях апостольських, в листах апостола Павла, в автентичних фрагментах первісної галілейської пропаганди я бачу зерно сього рабського духу, сього вузькосердного квієтизму політичного, що так розбуявся дедалі в християнстві».

Леся Українка писала: «Я не приймаю теорії Толстого і багатьох інших, ніби теперішнє християнство є аберацією, хоробою сеї релігії. Ні! В найдавніших пам’ятниках, в поділях апостольських, в листах апостола Павла, в автентичних фрагментах первісної галілейської пропаганди я бачу зерно сього рабського духу, сього вузькосердного квієтизму політичного, що так розбуявся дедалі в християнстві».

Якщо Сковорода був благородною людиною з м’якою вдачею, то все ж проявів «священного героїзму» ні в його творах, ні в його поведінці немає. За свідченням

146