На східцях Академії Лев Силенко почав розмову з греком, професором Піндусом. Силенко каже: «Ви, греки, світочі грецької ортодоксії, чому не поскидаєте з Академії оцих ідолів — Атену і Аполлона, і не потопите у водах Егейського моря. Це ж поганські ідоли».
Грек трохи збентежено сказав: «Ви кажете, що Ви українець. Такого народу немає. Є русскіє. Ми в Києві хрестили варварів у 988 році. І варвари як варвари, статуї своїх богів попалили, порубали, кинули в Дніпро. І поклонилися грецькій культурі, цивілізації. Грецька мова для них стала святою».
Лев Силенко вийняв з кишені грецькі гроші (драхми), на яких намальована голова Зевса. Сказав: «У Атенах я бачу так мало християнського. І церков немає. На вулицях продаються всюди більші і менші статуетки різних грецьких богів і богинь, і між ними маленькі скульптури юдейця Ісуса і його матері Марії. Виходить, що грецька ортодоксія вигідна для експорту».
Грек спитав, в якому готелі зупинився Силенко. Наш мандрівник махнув рукою і пішов геть: зникнув у метро. У Нього приспішено билося серце. У душі відчував кривду.
Уранці Він знову повернувся до Академії наук. Оглянув місце, де посаджені кілька кущиків і камінцями викладені вузенькі доріжки — так виглядала первісна Академія (садочок грека Академіуса).
Силенко оглянув щось подібне на підземелля — вимуруваний підвал. Це місце, де Сократ випив з чаші отруту. Потім оглянув Акрополіс, руїни Святинь, у яких греки поклонялися своїм богам, оглянув відкритий під небом театр, де показувались драми, трагедії грецьких драматургів.
Для українців, які не знають грецької мови, слово «трагедія» затаює в собі якусь містерію. А насправді воно в перекладі на українську мову означає «бекання баранів». Греки тягнули баранів під час свята Діоніса на заріз. Барани, мабуть, відчуваючи свою погибель, зчиняли трагедію.
У Атенах грекині ходять у чорному одінні, та й греки також. Видно, вони не люблять барвистих кольорів. Силенко думав: якби українці, як туристи, об’їхали простори Греції, побували у селах на їхніх святах, у їхніх хатах, вони б охолонули у своєму захопленні до «сонячної Геллади» і грецького православія. Не така вже вона «сонячна», як її розмальовують наші піїти чи архиєреї.
У Атенах грекині ходять у чорному одінні, та й греки також. Видно, вони не люблять барвистих кольорів. Силенко думав: якби українці, як туристи, об’їхали простори Греції, побували у селах на їхніх святах, у їхніх хатах, вони б охолонули у своєму захопленні до «сонячної Геллади» і грецького православія. Не така вже вона «сонячна», як її розмальовують наші піїти чи архиєреї.
Стародавні українці, будучи хліборобами, відчували огидь до тих кривавих жертв,