Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 158
які приносили своїм богам десь на чужих землях мисливці чи пастухи, і про це читаємо в стародавньому літописі «Виласа Книзі» («Влес Книзі»).

У Атенах є багато крамниць, у яких продаються килими, багато різних вовняних виробів. Є крамниці з золотими прикрасами. Очевидно, усе місцевого виробу. Дуже помітно, що власниками бізнесу є греки. Жида, який би був бізнесменом, тут тяжко знайти.

Хлібних виробів, таких як наші паляниці, у Атенах знайти не можна, тут мало пшеничних полів. І тому не дивно, що з Атен після хрещення Київської Русі імпортувались до Києва ікони, хрести, кадила, ладан, ризи, епітрахилі та багато інших святощів грецького православія, а з Києва греки до Атен везли пшеницю, віск, мед, хутра та інші цінності «варварської Руси», і про це читаємо в «МАГА ВІРІ».

Сидить десь три сотні туристів (людей з різних країн Європи і Америки) на східцях стародавнього амфітеатру біля Акрополісу. Грекиня-гід їм оповідає, що грецька культура найстародавніша в Європі, і про це свідчать руїни кам’яних палаців, які були побудовані тут чотири тисячі літ тому. І туристи сидять мовчки, слухають це, як молитву в церкві.

Лев Силенко встав і почав до всіх голосно говорити, що пані екскурсовод (гід) дезінформовує туристів. Чотири тисячі літ тому на території сучасної Греції ще не було грецьких племен (ахеїв, доріян та інших). Тут жили пелазги, які мали високу культуру, і їх знищили грецькі племена, вторгнувшись з Альп. Не треба негрецьку культуру приписувати грекам. Пані гід зніяковіла і сказала, що вона не є істориком, оповідає так, як написано у довідниках з туризму і історії Греції.

16 жовтня Лев Силенко узяв таксі і з площі Республіки за два долари поїхав до порту, де стояв величезний триповерховий корабель, який через годину відпливає до порту Геракліон (столиці острова Крит).

Цілу ніч плив корабель. На другий день о 9-й годині ранку причалив до Геракліона. В порту Силенко дістав необхідні інформації і путівники. І вже оглядає місто. Він ніколи не думає про ситі обіди: купив булочку, склянку молока — ось і весь обід. Головне, щоб не відчувати голоду.

На Криті Силенко розшукав палац царя Міноса. Від його імені походить назва «Міноанська культура», яка не була грецькою. Оглянув Силенко і кам’яне крісло, в якому сидів цар Мінос. Він жив більше як чотири тисячі літ тому і, очевидно, як на той час, уже мав багатий палац. На внутрішніх стінах гарно розмальовані дельфіни.

Крит на Силенка зробив приємне враження. Він весь покритий ніби горбами, на яких ростуть кущі. Клімат приємний. У Геракліоні є музей археології, і тут Силенко пробув майже півдня.

Оглядаючи руїни палацу Міноса і величезні, вищі за зріст людини, завширшки в два метри, глеки й узори на них, Силенко пригадував, що про все це Він читав у книгах. Він тепер точніше, відважніше писатиме про егейську, міноанську культуру, яка була перед грецькою і яку греки приписують собі.

На наступний день кораблем Він повернувся з Геракліону до Атен. У подорожньому бюро сказав, що хоче мати квиток до Істанбула. Грекиня відповіла, що є квиток до Константинополіса.

Силенко в розмові з людьми ніколи не корегує ту чи іншу особу, особливо тоді, коли

158