Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 162
Силенко в другій половині дня сів на маленький морський кораблик і з туристами поплив Босфором. Протока Босфор вузька, неймовірно брудна вода. Над берегами стоять хатини — просто над водою. І турки, через відчинене вікно свого помешкання закинувши вудку, ловлять рибу. Азійський і Європейський береги Босфору майже однакові. Через Босфор пролягає довгий міст. Він єднає Азію з Європою.

Силенко, затаївши подих, оглядав Істанбульське підземелля, яке, викладене каменем, займає площу десь чверть гектара. Ніяких вікон і побічних виходів немає. Увійшовши в підземелля, туристи стоять на площадці: оглядають воду і кам’яні склепіння (скрізь підземні води по пояс людині).

Сюди заганяли на погибель полонених. Одні тут гинули в турецькій неволі, а інші ставали яничарами. Боже, скільки тут запорожців було закатовано! А тих, що просили пощади, приковували у галерах, які плавали по Чорному чи Середземному морях.

Силенко думав: турки прийшли з Азії й тут осіли, імперію створили. А запорожці — мої рідні люди! Яка могутня тілесна енергія, у жилах скільки відваги! І вони не могли створити своєї держави?! Обороняли віру Христову, ікону богородиці Марії, пили горілку, танцювали гопак. І криком, підкиданням шапок то вибирали отамана, то через короткий час його скидали. Ніби усе мали. І в той же час нічого.

«МАГА ВІРА» пише, що у всіх племенах, народах, у всі часи був освячений культ вождя — володаря, короля, імператора, і цей культ творив у державі порядок, мобілізовував народ в ім’я утвердження держави. Брати запорожці не здібні були створити культу свого рідного вождя, вони поклонялися іноземним іконам, біля яких стояла й ікона їхнього ката — Катерини II.

Силенко походить з роду запорожців, але Він не обожнює запорожців — їхню неорганізовану вольницю. Не зуміли вони Запорозьку Січ перетворити в могутню державу, яка б з території Київської Русі вигнала зайдів, утвердила порядок української монархії. У ті часи в Азії і Європі були монархії, і вони б не стерпіли постання демократичної Запорозької Республіки.

Силенко, прямуючи до Анкари, оглядав розкопки Гіттітів. Він добре ознайомлений з їхньою історією. Тепер має щастя йти їхніми слідами. (Про Гіттітів, їхню мову, історію детально написано у «МАГА ВІРІ»). Гіттіти були близькими родичами Сумеріян (Шумерів). Гіттітський Бог (його статуя) стоїть в Туреччині з Тризубом в руках, гітгітські принци мали чуб так, як і наш цар Святослав. Вони були косаками (козаками).

Є багато істориків, археологів, вчених з різних ділянок знань. Силенко відрізняється від них тим, що Він з душевним трепетом, священнодіянням оглядав сліди своїх давніх Предків і ніби відчував їхнє дихання, тепло їхніх рук.

162