Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 171

37. У Департаменті санскриту в Делі (Індія)

24 січня 75 року Лев Силенко відлетів з Вінніпега до Монреаля. 25 січня був у Цюріху (Швейцарія). На другий день відлетів до Бомбея (Індія). У дорозі пілот повідомив, що літак уже на території Азії, з технічних причин змушений повернутися до Цюріха: летіти далі небезпечно. Пасажири оправдано почали хвилюватися.

З Цюріха іншим літаком Силенко прибув до Бомбея в неділю, 26 січня. Вийшовши з летовища, був неприємно вражений. З лівої сторони Він побачив, може, з тисячу бідних халуп, поставлених з жерсті, паперу, старих дощок. Вікон немає. Замість дверей отвір, над яким звисає ганчір’я. Тут живуть люди з родинами, які прибули з далеких і близьких поселень, шукають працю.

Лев Силенко поїхав з летовища на залізничну станцію Бомбей. Купив квиток на потяг, який прибуває до Ню-Делі.

У вагоні Силенко сидить один між індусами. Бачить: вони спокійні люди, але такі неподібні між собою. Є лиця худощаві, є добре відживлені. Почав з деякими розмовляти.

Червонощокий індус сказав, жартуючи, що він «каннібал», і почав їсти варене м’ясо якоїсь тварини. Належав до сикхів. І цей сикх, усміхаючись до Силенка, сказав: «Ось наш сусід живиться тільки травою. Він по релігії джаніст. Нічого живого не вб’є, навіть мухи».

Очевидно, майже всі індуси є вегетаріанцями. Силенко замовив собі чапату (прісний корж) і склянку чаю. Це Його обід.

Поїзд-експрес мчить просторами Індії з великою швидкістю. Минає села, невеликі міста. Старі, розхитані вагони, здається, танцюють на рейках. У Ню-Делі потяг зупинився, і Силенко вийшов на залізничну станцію.

Невелика площа біля вокзалу заповнена різного роду «таксистами». Є авта, мотоцикли, які мають будку для пасажира. Є й вози, які нагадали Силенкові далеких Предків Оріян, які 5000 літ тому прибули до Індії. Але ці вози, таке враження, гірші, ніж ті, що були колись.

Старі колеса, вичовгані дощечки, запряжена худощава конячина. На возі сидить індус, тримає батіжок: звичайну лозину, в кінці якої мотузка. За декілька рупій він може відвезти пасажира за призначенням.

Силенко підійшов до триколісних мотоциклів. До Нього підбігло, може, осіб з десять. Кожний умовляє, що найшвидше і найдешевше може відвезти куди потрібно. Зчинився галас. Кожний запрошує до свого «таксі».

Лев Силенко побачив, що це вовтузення може тягнутися довго. Оточений мотоциклістами, Він не може пройти. І, піднявши руку, голосно по-українському сказав: «Та залишіть мене в спокою!» Почувши незрозумілі слова, індуси затихли. Він пішов до мотоцикліста, який стояв осторонь і не галасував.

Зупинився Силенко в готелі «Оборой». Вранці почув за дверима українську мову. Побачив, що є близько 20 туристів, прибулих з Києва. Між ними один у військовій уніформі. Очевидно, працівник органів КДБ.

Силенко підійшов до статечного чоловіка, який говорив українською мовою, і запитав по-англійському, з якої країни той прибув і якою мовою говорить. Турист відповів,

171