Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 172
що прибув з України, а українською мовою говорить тому, що це його робоча мова (працює на українській радіостанції). Силенко вирішив не називати себе.

У Щоденнику Лев Силенко пише (подаю уривок): «О 8-й годині ранку 27 січня потягом (Бомбей — Делі) я прибув до Делі. У Ню-Делі (столиці Індії) зупинився в готелі «Оборой» (Мейденс), кімната 314. Телефонічно повідомив професора д-р Сатия Брат Шастрі (Голову Департаменту санскриту, Делі Університет) про своє прибуття. О 12-й годині дня у Департаменті санскриту мене зустріли проф. Д-р Сатия Врат Шастрі, проф. д-р Уззвала Шарма, проф. д-р Радгу Нат Шарма, проф. д-р. Крішналал.

Проф. д-р Сатия Врат Шастрі 28 січня, о 2-й годині дня, відрекомендовуючи гостей із закордону на Всеіндійському Конгресі санскритологів, після делегата з Тайвану запросив до слова «українця з Канади д-р Лева Силенка, санскритолога-індіолога, історика і Духовного Учителя».

Я, за індуським звичаєм, скинув черевики і пішов на підвищення. Сів на білому полотні поруч з іншими членами Президії Конгресу (крісел не було) і, підібгавши під себе ноги, сидячи виголошував Доповідь.

Тут, у Президії, сиділи члени уряду Індії: Шрі Радга Раман — Голова Міської Ради міста Делі, Шрі В. Ґ. Шукла — міністр планування уряду Індії, д-р Ґ. Сіварамамутрі — директор Національного музею Делі, Шрі Ягджіван Рам — міністр агрикультури уряду Індії, Шрі П. Ґ. Шарма — міністр освіти уряду Індії і директор Раштрия Санскрит Санстган, Ню-Делі. (Варто зазначити, що в Індії немає приватних інститутів чи університетів, всі вони державні і очолені представниками уряду Індії)» (Щоденник).

На Конгрес були запрошені санскритологи, історики, вчені, письменники Індії, санскритологи Японії, Шрі Ланки (Цейлону), Південного В’єтнаму, Бірми, Тайвану. І вперше, як зазначено, «на Конгрес був запрошений Делі Університетом Українець Лев Силенко». Він виголосив промову на тему: «Співвідношення священних термінів гіндуїзму, джанізму і буддизму з українською мовою». Відповідав на питання, обмінювався думками з індіологами і санскритологами Індії.

На Конгресі Він познайомився з лінгвістами, прибулими з Тайланду, Тибету та інших країн Азії. Під час свого виступу (а Йому відваги ніколи не бракувало) заявив голосно, що санскрит живе в Його серці. Він читав уривки з свого «Порівняльного санскритсько-англійсько-українського словника»: тата — фатер — тато; два — ту — два; яка — віч — яка; ваю — вінд — віє; калюша — мудди — калюжа; ліпі — ганіш — ліпити; світа (света) — уайт — світла, світлий; Бгу — екзістенс, спейс — Бгу, Буття, Бог; садася — сет даун — сідати; нава — ню — нова; мага — грейт, стронг — могутня; да — гів — дати; свасті — лак — щастя; бад — трабл — біда; аті, іті — ґоінг — іти; радга — гепінес — рада (радість). Він прочитав для прикладу більше ніж дві сотні слів санскритських і їх переклад на англійську і українську мови.

Сказав, що ці слова є у «Ведах», і вони, сьогодні живі в мові українських селян над Дніпром. Українська мова найбільш подібна (тотожня) з мовою «Вед». Це тому, що Україна є оригінальною прабатьківщиною індоєвропейських мов. Але санскритологи досі про це не знають, тому що в Україні мова української матері поневолена мовою матері московської, яка окупувала Україну-Русь.

172