Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 178
яких викарбувані ведійські письмена. І дивно, що вони нагадують дощечки «Виласа Книги». Архівні цінності перебувають у торбинках зі спеціальної тканини).

Попрацювавши в Бенареському Інституті Санскриту, Силенко пішов до Святині, яку за власні кошти побудував Президент Індії С. Радгакрішнан. Святиня багата, викладена гарно відшліфованим мармуром. Підлога і стіни з блискучого каменю. У стінах є заглиблення, подібні на вікна. У них сидять у ріст п’ятилітньої дитини різні боги, подібні на ляльки, які мають на собі національний індуський одяг.

При Святині живуть мавпи, з якими треба поводитися обережно: можуть вкусити. Їх зачіпати заборонено — вони є священними тваринами.

На другий день Силенко знову поїхав до Ґанґесу. Разом з туристами сів у човен, щоб оглянути побережжя міста.

На другий день Силенко знову поїхав до Ґанґесу. Разом з туристами сів у човен, щоб оглянути побережжя міста.

На березі здійснюється обряд поховання: лежать купи сухих дров. На дровах, викладених прямокутником, лежить обкутана білою простинею мертва жінка. Дрова починають горіти. Тому що вони сухі, диму майже немає. В узголов’ї померлої сидить жінка. Мокрою білою хустиною зволожує спочилій обличчя, ніби обороняє від полум’я.

5 лютого Силенко сідає на місцевому летовищі в невеличкий літак і повертається до Ню-Делі. Літак не має шибок у вікнах. Він летить низько, похитується, деренчить. Здається, от-от впаде. Нахилившись, з вікна можна дуже зручно оглядати села, городи, дороги. Відчутно, що Індія перенаселена країна. Навіть на польових дорогах ідуть люди в обидві сторони, ніби на вулицях великого міста.

178