Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 219
РУНВіри у Діаспорі контактуються з англомовним світом, і чужинці, переважно американці, у своїх листах запрошують інформацію про РУНВіру і її Засновника.

6 січня 84 року відійшов у Царство Духа Предків рідних рунтато Мирослав (Іван) Лозовий, народжений 6 вересня 25 року в селі Олександрівка на Сумщині. Він був одним з перших визнавців РУНВіри, засновником Громади вірних РУНВіри у Ню-Йорку. Був людиною високої самодисципліни, плекав обряд шанобливого ставлення до Учителя Лева Силенка. Усі організаційні справи обмірковував з Учителем і казав, що в ОСІДУ РУНВіри буде порядок, як буде пошанований авторитет Учителя. Коли вирішувалася якась справа і поставала неоднозгідність, він казав: «Учитель має пріоритет і Його рішення ми повинні приймати так щиро, як щиро ми визнали Його Вчення».

Рунтато М. Лозовий був діловитою людиною. Усім відома Його кмітлива працьовитість. І послідовність у діях. Чи не найбільше саме він спричинився, щоб був куплений земельний простір Оріяна і щоб на ньому почалася будова Святині Матері України.

Він у порозумінні з Учителем у визначеному місці поставив фундамент для Соборного Храму Святині Матері України, подарувавши на це 10000 доларів.

У Пенсильванії на заводі були замовлені так звані стальні біми (балки), які згодом вантажними автами були привезені на Оріяну. І рунтато М. Лозовий, його дружина Людмила, рунтато Свириденко і його дружина Світанна, побратими Б. Міненко, К. Коперник, М. Черепаха та інші брали активну участь у розвантаженні троків.

Учитель Силенко вважав, що порівняно ще молода людина рунтато М. Лозовий сприятиме завершенню будови Святині. Рунтато Лозовий висловлювався, що сам особисто щороку буде жертвувати по 10000 доларів, щоб будівництво було успішно закінчене.

Його відхід Учитель боляче сприйняв, Рунтато Лозовий був одним із головних учасників Першого, Другого і Третього Соборів ОСІДУ РУНВіри.

Його відхід Учитель боляче сприйняв, Рунтато Лозовий був одним із головних учасників Першого, Другого і Третього Соборів ОСІДУ РУНВіри.

У п’ятницю 10 лютого 84 року до Учителя Лева Силенка потелефонував побратим Добролюб (Данило) Лимар з Лос-Анжелеса. І сказав: «Любий Пророче, Учителю Лев Силенко, говорю до Вас перший і останній раз. Я маю 87 років. Знаю, що ніколи не побачу Вас. Шкодую, що ми ніколи не стрічалися. Відчуваю, що через тиждень я відійду у Царство Духа Предків. І це буде останнє моє слово: слава Силенкові, нашому рідному Пророкові! Слава Дажбогу!

Учителю, Ви підіймаєте камінь дуже тяжкий. Тисячу літ ніхто не думав цей камінь зрушити з місця. Ніхто не додумався між українцями проповідувати віру в Одного Господа Дажбога. Ви перший і останній Пророк. Тільки 100 років після Вас прийдуть люди, які збагнуть Ваше Святе Вчення. А тепер Ви будете зацьковані, обмовлені, обкидані брудом, може й калічені або вбиті. А з РУНВірою може статися таке: кожний намагатиметься

219