Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 225

Митрополит Іларіон Огієнко, щоб «православниє християни» не знали правду про Шевченка, видав «Граматично-стилістичний словник Шевченківської мови» (Вінніпег, 61). І в цьому «Словникові» він сфальшував «Заповіт» Шевченка: замість слів «А до того я не знаю Бога. Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте» Огієнко подає: «А до того Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте». Так митрополит відкинув найвеличніші мислі і почування Шевченкові, в яких висловлено ставлення до чужих антиукраїнських розумінь Бога. Ворожа кров вторгнулася в Україну і вмертвляє благородну кров Народу Українського. Попи у церквах учать українців, щоб вони вірили візантійському Саваотові і корилися сатрапам Московитії; не хоче Шевченко знати такого «бога». У вірші «Ликері» Він ясно пише: «Одурить візантійський Саваот», тобто той «Бог Ізраеля», до якого со страхом і трепетом моляться (як прикро!) раби духовні українські словами «свят, свят, свят Господь Бог Саваот».

Єреї і архиєреї греко-католицизму в Римі одягнули Шевченка в тогу латинського преподобника, поставивши пам’ятник Шевченкові при Українському Католицькому Університеті ім. св. Климентія папи. А у Москві комісари поставили пам’ятник Шевченкові, одягнувши його в одяг подібний на невільничу шинель солдата. І про все це читаємо на сторінках «Самобутньої України».

Коли у тій чи іншій газеті появляється якась прихильна вістка про РУНВіру і її Засновника, зразу ж йдуть до редакції листи з погрозами: «Коли газета будь-що прихильне писатиме про Силенкову віру в Дажбога, то ми перестанемо її передплачувати, не допомагатимемо пожертвами». І газета демократична, яка стоїть на засадах християнської релігії, відчуває терор.

Що робити? Часопис «Українські вісті» (Детройт, 6 липня 86 року) поміщає редакційне вияснення під назвою «Толеранція». Газета пише: «Є РУНВіра, організовані Громади якої існують у США, Канаді, Австралії та поодиноких європейських країнах. Більшість визнавців РУНВіри активні емігранти. Вони передплачують газети, жертвують на пресфонди, беруть участь у національних маніфестаціях, і взагалі цінні як національні одиниці. Навіщо їх анатемувати і відсторонювати від організаційного життя? Кому від цього користь?»

Нікому від цього немає жодної користи, а тільки кривда для Матері України. Чому ж тоді так є? Багато українців об’єднані у громади свідків Єгови. Є такі громади, які підпорядкували себе московському патріархові. Є чимало українців, які пішли до лютеранів, адвентистів, менонітів і таким чином зовсім відсторонилися від українських справ. У інтернаціональних сектах вони стали інтернаціоналістами. Чому їх всечесні отці греко-православні і греко-католицькі не осуджують?

Тут є таїна: всечесні отці вважають, що коли українці вірять у Христа, діву Марію, то вони є патріотами України.

Учитель Силенко навчає, що у вірі Христовій немає українського патріотизму, немає української духовности.

Влітку 87 року вийшов у світ Катехизис РУНВіри «Навчання. Пісня. Молитви». Немає такої релігії, яка б не мала свого Катехизису, тобто усталеного усного або писемного навчання (грецьке слово «катехизис» означає «навчання»).

225