Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 230
першенство у цілому світі», стор. 13.

«Бога — «Яхве», що жене жидів на вирізування всіх інших народів, не можна вважати ніяким Богом. Це маленький Чорт чи Демон малого народу», що «хоче цілий світ знищити», «Мойсей створив віру злочинну», стор. 20.

«...Побачимо наявну злочинність Жидівської віри. Вона хоче знищити всі інші народи і всі інші віри », стор. 21. «Послабла сила Ізраеля [...], пробують його підняти ще раз і ще раз на ноги магічним іменем Яхве, їх Демона вирізування інших народів». Чи є «якась утеча від їх кривавого Демона Яхве. Батька брехні і вбивств», стор. 26.

Такі й подібні їм твердження пропагує у своїх писаннях Шаян.

І далі Марків зазначив: «Коли вороги РУНВіри з темною метою пришиють нам латку Шаянового антисемітизму і політеїзму, ми будемо позбавлені статусу церкви — статусу релігійної організації».

Силенко відповів: «Ми сповідуємо віру в Єдиносущого Господа Дажбога, ми толерантно ставимося до інакшевіруючих і ні «Вед», ні «Авест», ні «Біблії», ані «Корану» не ображаємо. І про це зазначено у моєму вченні».

Марків додав, що в Торонті живе пані Л. Мурович, яка є парафіяльною діячкою греко-православної церкви св. Володимира. Вона, яка тільки де постає Громада вірних РУНВіри у Канаді, їде туди або посилає їм брошури Шаяна, щоб витворювати враження, що РУНВіра — це віра в багатьох богів, і таким способом робити замішання, незгоди, роз’єднання у Громадах.

(У газеті «Український голос» (29 квітня 85 р., Вінніпег) згадується про Л. Мурович як про одного з фундаторів релігійного товариства ім. св. Андрея. Одночасно вона пише вірші про Стрибога, Хорса, Купала та інших міфологічних персонажів. Преподобні отці до її писань ставляться поблажливо, як до поетичних вправ).

Щоб догодити архиєреям, Л. Мурович переконала В. Шаяна, аби той впровадив у свої писання термін «рідна віра», створений Силенком й широко люблений людьми (бо ж Силенко видавав журнал «Рідна віра» з 64 року). І Шаян, пишучи про міфологію, почав згадувати слова «рідна віра». Перебуваючи в полоні індуського політеїзму, він з ненавистю відкидав Силенкову концепцію віри в Єдиносущого Господа з ім’ям Дажбог.

В. Шаян і Ю. Лісовий були галицькими комуністами (діячами КПЗУ). Лісовий у листах пише, що наприкінці 30-х років вони «оба просиділи у Львові у в’язниці Бригідки довший час в одній келії». Згодом Ю. Лісовий став католиком, слугою Ватикану. Щоб догодити єпископові, він писав листи до рідновірів у Канаді і США і хитро-підступними методами підбурював їх проти Силенка, розсварював Громади вірних РУНВіри, а потім між католиками хвалився, що йому вдається рідновірів нацькувати на рідновірів.

Ю. Лісовий пише, що Шаян дотримувався школи німецьких істориків, які доводили, що скити, як іранці, принесли в Україну культуру, і арії прийшли у Європу з Індії (хоч самі німці згодом цю теорію відкинули).

Силенко виступив проти цих тверджень, пишучи, що арійці (орії) прийшли з України в Іран, а також до Індії. І Трипільці з Дніпра принесли в Індію усні «Веди». Шаян побачив у Силенкові лютого ворога і не перебирав брудними способами, щоб знеславити Силенка. Та всяка компрометація імені Силенка насправді принижувала не Силенка, а тих,

230