Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 235
каже, що тут Христос не винуватий, а винуваті архиєреї, які знущаються над українським народом впродовж довгих століть, тягнучи українця ніби на налигачах то до Риму, то до Візантії, то до Москви.

Всю ненависть, весь гнів всечесні отці спрямовують проти українців Силенкової віри в Дажбога. Тайна розкрита: парафіяни отцям заявляють, що треба перестати славити Саваота — бога народу юдейського, ми ж не юдеї. Є у нас рідна віра в рідного господа Дажбога, і про це нам звістив рідний Пророк Лев Силенко. Чому маємо Його проклинати, як Мазепу? Силенко каже, що ми Дніпро, Україну любили більше, ніж ту чи іншу чужу святу чи не святу землю. Хіба це злочин любити рідну матір більше, ніж чужу? Ось та причина, чому проти Силенка ведеться організована кампанія, фабрикуються різні наклепи, обмови, зневажливе ставлення до Його Святого Вчення.

У газеті «Українські Вісті» за 26 липня 87 року вміщена стаття під назвою: «Дещо про толеранцію», у якій читаємо: «Силенковий релігійний рух в Америці існує легально, визнаний Урядом. Осуджувати визнавців РУНВіри значить показувати нерозуміння демократичних основ». У часописі «Самобутня Україна» читаємо: «Пророк Лев Силенко, здійснивши реформу стародавньої віри України-Руси, звістив віру в Єдиносущого Господа з ім’ям Дажбог. Він організував громади в Канаді, Америці, Англії, Австралії та інших країнах. Громади РУНВіри мають Святе Письмо «МАГА ВІРА», свої Молитви, Обряди, духовні служби і навіть свої цвинтарі. Вони зареєстровані в Урядах Америки, Канади, мають ті права, що й всі інші релігії.

Я навмисне поцікавився «МАГА ВІРОЮ» і тим, як визнавці РУНВіри ставляться до інакшевіруючих. У «МАГА ВІРІ» прочитав таке: «Тільки там є людяність, де є толерантне ставлення віри до віри. Кожна релігія має свої святощі, і нікому не дозволено їх зневажати (с. 1200). Я не зустрів у «МАГА ВІРІ» зневажливого ставлення до віри Христової, до мусульманства, буддизму чи юдаїзму. Хотілося б, щоб усі українські часописи свідомо ширили філософію релігійної толерантности».

235