Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 252
традиціями».

Мr. Rаvаgе, «Сеnturу Маgаzіnе», Jаnuаrу, 1928, Lloyd М. Grаhаm.

У листах до Учителя Силенка люди запитують, які назви повинні мати українські ордени, адже орденів Леніна, Красної Звєзди вже немає, натомість парафіяльні преподобники кажуть, що тепер будуть ордени св. Володимира, архангела Михаїла та інші.

У «Святому Вченні» Лев Силенко дає відповідь: «З Рідного постає рідне, а з Чужого — чуже. Довгі віки, живучи у Тьмі духовного рабства, ми не мали права бути ковалями своєї долі. Лицарі Тьми, покликаючись на Ісуса Христа, ховали від нас Рідне, щоб ми не були ми. «Архангел» (грецьке слово) означає «старший посланник». «Біблія» (Даниїл, 10, 13) пише, що на небі біля Саваофа — Господа Авраамового жив архангел Михаїл. Він вів війну із збунтованими ангелами (Саваофовими посланниками), і Саваоф доставляв архангелові Михаїлові зброю.

Архиєреї греко-ортодоксії в Києві ненавиділи золотий символ Київської Руси, Трисуття (Тризуб) — знамено Дажбоже. Під цим знаменом Українці (Русичі) вели війни з Ромеями (з військом Візантії). З благословення греків-архиєреїв біблійний житель неба Михаїл-архангел став символом (гербом Києва і всієї Руси). А Трисуття було архиєреями впродовж віків сховане від Народу України-Руси.

Коли б я був воїном і мені за військовий подвиг дали орден архангела Михаїла, я б відмовився прийняти, бо цей орден символізує духовне рабство мого багатостраждального Народу. Я не стрічав в державах Європи і Азії орденів, які звеличують постаті з юдейської «Біблії». І нам не треба стояти під чужими прапорами (духовними і мілітарними), не треба! В ім’я гідности ми повинні бути ми.

У Державі Українській утверджуватиметься нова вільна духовність. І достойні Сини і Доньки України-Руси матимуть на грудях нові ордени: Орден Дніпра, Орден Державного Достоїнства, Орден лицаря Святослава Хороброго, Орден Степового Орла, Орден Золотого Трисуття, орден Матері-Землі. І Немає у світі такої країни, яка б не мала орденів. У людини є хотіння довершити подвиг. Подвижники у, всіх Народів пошановані і славлені» («Святе Вчення»).

У газеті «Наша Віра» (видання УАПЦ, в числі 9, 92 рік, Київ) на першій сторінці поміщений портрет патріарха Мстислава у зв’язку з його приїздом до Києва. На цій же сторінці під портретом надрукована стаття, спрямована проти Силенка, а також проти часописів, які помішують уривки з «МАГА ВІРИ» та інтерв’ю з Учителем Силенком. У статті закидається Силенкові, що Він має совєтські погляди на Шевченка, Франка, Лесю Українку, бо цитує з «Кобзаря», що «одурить візантійський Саваоф».

Щоб знецінити концепцію віри в Єдиного Господа, яку об’явив Лев Силенко у РУНВірі, газета питає: «Чому не з’явився свій Силенко в Італії чи у Греції з вірою в єдиного Юпітера чи єдиного Зевса?»

Газета «настоящего православія» не перебирає наклепами, дезінформацією, щоб стримати прихід українців до Силенкової віри в Дажбога. Щоб ще на деякий час затримати їх у вірі в Саваота, Господа народу юдейського і його сина Яшуї (Ісуса Назарея) з роду царя Давида.

Є правдою: чим людина більш віддана догмам, канонам, ритуалам юдейо-

252