Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 253
християнізму (грецької чи римської інтерпретації), тим з більшою ненавистю вона ставиться до проявів української самобутньої духовности. І це не дивина — у зрадника є хотіння усіма силами і способами оправдувати своє зрадництво.

Лев Силенко дав відповідь, що в «Євангеліях» йде мова про юдеїв, греків, римлян. І віра Христова, як секта юдаїзму, ритуально оформлена греками і римлянами на основі грецької і римської дохристиянських релігій, і про це читаємо у «МАГА ВІРІ» і «Святому Вченні»: «Греки, знищивши Пелазгіянську культуру, почали творити свої релігійні поняття, в яких не було обожнення природних явищ. Бог Кронос (Зевсовий батько) пожирав своїх рідних дітей. Тільки появилось немовля, він його зразу ж ковтав. І він хотів проковтнути й щойно народженого Зевса. Та Зевсова мати Рея сховала немовля від бога-дітожерця Кроноса.

Богиня Артеміда брала участь у вбивстві бога-мисливця Оріона. Зевс запліднив богиню Леду, і вона знесла два яйця, з яких вилупилось двоє боженят. Зевс кохався з богинею Деметрою і замордував Ясіона, приревнувавши його до Деметри.

У Зевса в голові появилась дірка, з якої в дорослому віці вилізла богиня Атена (Афіна). Отже, в Атени не було ні матері, ні дитячих років. (Що ж, Саваот захотів мати сина, але дружини він не мав, і про його дитячі роки також нічого не згадано). Брати Алоеди були вбиті богом Аполлоном» («Святе Вчення»).

Хіба з світу такої грецької віри (міфології) міг між греками з’явитися свій Силенко з вірою в «милосердного» Зевса?

«Євангелії» були написані грецькою мовою огреченими юдеями. Адже від часів Олександра Македонського в Юдеї домінувала грецька духовність. І церква Христова має архітектоніку ту, яка була у громадах римських чи грецьких, які поклонялися Юпітерові, Зевсові. З цих та багатьох інших причин у Римі чи Греції не міг появитися римський чи грецький Силенко. Пророк Силенко прийшов до рідного Народу з веління Єдиного Господа України-Руси. Він є виявом вдачі і духовности Українського Народу.

Яка віра є вірою, а яка віра не є вірою? Цю справу вирішують тільки і тільки віруючі. Знеславив сам себе Є. Сверстюк, автор статті, поставивши себе в позу «релігійного» прокурора, мовляв, тільки віра Христова є вірою, а інші віри, і в тому числі РУНВіра, не є вірою. Цим Сверстюк показав, що в релігійних справах мало орієнтується і має відсталу духовну культуру.

У газеті «Молодь України» за 12 лютого 92 року українці (громадяни США) Веданта Кулевич, Мирослав Лисенко, Боголюб і Світанна Свириденки (всього 42 підписи) помістили статтю, в якій вони вибачають хибно думаючому Є. Сверстюкові, дають деякі роз’яснення у справі РУНВіри.

Тарас Шевченко, як, можливо, мало хто з світових геніїв, мав повне право на схилі життя сказати: «У нас нема зерна неправди за собою». І менше б нам славословити сьогодні Шевченка, він досить слави має, а більше уроків високої людськости, національної моралі брати у Кобзаря. Шевченко перший би сміявся сьогодні з намагань нашої інтелігенції сотворити із живої, пристрасної особистости подобу хрестоматійних мощів, «настоящого християнина», як це робить, наприклад, Сверстюк.

Поет Шевченко писав у «Кобзарі»: «Наробив ти, Христе, лиха!» «...Котилися і наші

253