Uchs
Учитель Силенко, його родовід, життя і Віра в Дажбога, ст. 255

62. 28 травня 1992 р. Статут Громад вірних РУНВіри зареєстрований в Уряді України

Лежить у руїнах Московська імперія, яка довгі десятиліття тримала в покорі гноблені народи під назвою СРСР. І щоранку співала, що всі народи «скрєпіла навєки єдиная Русь»... Упав з п’єдесталу ідол комунізму Ульянов (В. Лєнін), який був на просторах імперії обожнений, як непомильне божество. Канони і догми ленінські скріплювалися органами НКВД «от Москви до самих до окраїн». Кому тепер молитися, хто тепер є богом, яку тепер релігію визнавати? Поклонятися іконам, на яких зображені юдеї, греки, схиляти голову перед кадилом і кропилом значить зневажати Тараса Шевченка. Поет передбачав: «Будем, брате, з багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти, Явленими піч топити, А кропилом будем, брате, Нову хату вимітати!» І дивно, коли чуєш, що у Києві сьогодні говорять про чудотворні ікони, та ще й по радіо всесвітньої служби «Голос України» передають ці маячіння, виглуплюючи себе перед світом.

Тарас Шевченко нас научає, що «явленими», тобто чудотворними іконами, треба піч топити, а не рачкувати перед портретом милої юдейки, яка для українців робить «чуда», бо українці не здібні самі для себе створити чудо — порядок у своїй державі.

Іти до папи римського, ставати перед його апостольським престолом? Шевченко писав, що «на апостольськім престолі чернець годований сидить».

Коли у Світі, як грім серед чистого неба, пролунала Вість — Український Народ Референдумом висловив свою непорушну Волю: бути Україні Незалежною Самостійною Державою, до Учителя почало приходити багато листів з України із запитанням: що Він думає про цю ждану віками подію.

І Лев Силенко відповів: «Моя душа радіє і сумує. Одна справа проголосувати за незалежність, а друга справа її побудувати успішно. Треба в ім’я утвердження незалежности поставити справу волі України понад усе. Бо там, де на перше місце ставитимуться святощі інтернаціональних релігій, а на друге місце справи України, безталанно проходитиме будова Української держави.

Деякі інтелігенти зняли з піджака «красную звєзду» і повісили римський хрест. Як все це нагадує роки Першої світової війни: люди у сховку тримали портрети Леніна, Петлюри, Махна, царя Миколи. І вранці виглядали на вулицю, питали, яка сьогодні влада. Очевидно, з найбільшим страхом вішали портрет Леніна, бо коли вторгнувся у Київ Юрій Коцюбинський, то безпощадно вирізував українських інтелігентів-самостійників. І про це детально пише академік Сергій Єфремов».

Після 1991 року почали в містах України поставати Громади вірних РУНВіри і реєструватися в Уряді України. 16—17 травня у Києві відбувся Установчий З’їзд представників Громад вірних Рідної Української Національної Віри — РУНВіри в Києві. З’їзд не підготовляли досвідчені діячі, знавці організаційних справ. Були відчинені двері для всіх. І прийшли люди, віддані вченню Лева Силенка, і прийшли вороже настроєні, які галасували, що РУНВіри, як монотеїстичної релігії української, не потрібно, для українців вистачає міфології з її численними більшими і меншими богами. Виявилося: у залі були присутні люди, які з РУНВірою нічого спільного не мають і на З’їзд прибули з метою його

255